ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №813/473/17
адміністративне провадження №К/9901/661/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/473/17
за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, про визнання неправомірною відмови, зобовʼязання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (ухвалену у складі: головуючого судді Кедик М.В.) та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Сапіги В.П., суддів: Обрізка І.М., Носа С.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заяви
1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив
- визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Львівської області у листі від 14 грудня 2016 року за № 07.24/115/2016 про проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку;
- зобовʼязати Апеляційний суд Львівської області провести нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_2 відповідно до положень чвстини 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХІІ з відповідними змінами від 24 лютого 1994 року, внесеними Законом №4015-12, у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, без стягнення податку із нарахованої та виплаченої суми вихідної допомоги;
- визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення на 2016 рік фінансування Апеляційного суду Львівської області на здійснення виплат суми вихідної допомоги судді при звільненні з посади у відставку.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VІІІ позивач був звільнений з посади судді у звʼязку із поданням заяви про відставку відповідно до п. 9 частини 5 ст. 126 Конституції України, а наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 виведений зі штату Апеляційного суду Львівської області. Вважає, що в порушення вимог закону на день звільнення позивачу не була виплачена вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за кожен рік роботи на посаді судді. Зазначені обставини свідчать про порушення закріплених на законодавчому рівні гарантій на належне забезпечення судді у відставці.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 13 липня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
4. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, пунктом 28 якого виключено статтю 136 Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Оскільки на момент виходу позивача у відставку норма статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втратила чинність, підстави для виплати йому вихідної допомоги - відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 11 вересня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в адміністративній справі №813/473/17 - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 03 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2.
У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року.
9. Державна судова адміністрація України надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
ОСОБА_2 зазначає, що в обґрунтування своїх рішень суди попередніх інстанцій посилалися на низку нормативно-правових актів, які звужували можливість реалізації суддями права на вихідну допомогу. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основою якого є ідея передбачуваності очікування субʼєктом відносин визначених правових наслідків своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Суди попередніх інстанцій не надала вказаним обставинам відповідну оцінку.
11. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (відповідача у справі):
Державна судова адміністрація України зазначає, що суддя набуває право на виплату вихідної допомоги з моменту виходу у відставку, а не з моменту призначення судді на посаду чи набуття права на відставку. На момент подання позивачем заяви про відставку та на час виходу у відставку чинним законодавством України не було передбачено право на виплату вихідної допомоги, а тому, враховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, у відповідача не було правових підстав для виплати такої допомоги.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 було призначено на посаду судді Любомльського районного суду Волинської області Указом Президента України від 02 лютого 2002 року №96/2002. Верховною Радою України 12 квітня 2007 року обраний суддею безстроково. Постановою Верховної Ради У країни "Про обрання суддів" №5119-VI від 05 липня 2012 року позивач був призначений на посаду судді апеляційного суду Львівської області.
13. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ ОСОБА_2 звільнено з посади судді у звʼязку із поданням заяви про відставку.
14. Наказом Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016року №54-к відповідно до вказаної постанови Верховної Ради України позивача відраховано зі штату Апеляційного суду Львівської області.
15. В подальшому ОСОБА_2 звернувся до голови Апеляційного суду Львівської області з заявою від 05 грудня 2016 року, у якій просив провести нарахування та виплату вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді.
16. Листом Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2016 року №07.24/115/2016 позивача повідомлено, що на час прийняття Верховною Радою України постанови від 08 вересня 2016 року "Про звільнення суддів", якою ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Львівської області, був чинний Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, в якому відсутня норма, яка б передбачала виплату вихідної допомоги. Зазначалося, що у Апеляційного суду Львівської області були відсутні правові підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_2 з посади судді Апеляційного суду Львівської області.
17. Вважаючи, що ненарахування та невиплата вихідної допомоги у звʼязку з відставкою суперечить чинному законодавству, позивач звернувся із даним позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
18. Конституція України в редакції від 02.03.2014 року (чинна на момент винесення постанови про звільнення позивача).
18.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18.2. Пункт 9 частини пʼятої статті 126. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
18.3. Стаття 58. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
19. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
19.1. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону №2453-VI від 07.07.2010 року (у редакції, чинній на момент перебування позивача на посаді судді).
20.1. Стаття 136. Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
21. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
21.1. Стаття 100. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною пʼятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.