ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №0440/4880/18
адміністративне провадження №К/9901/4468/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року (суддя Конєва С.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2018 року №0007981406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020,00 грн.
Одночасно в позовній заяві Товариством порушено й питання звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого воно зазначало, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2016року у справі №904/4904/14 його визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а відтак з огляду на приписи пункту 1 частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343) позивач не може сплачувати судовий збір; крім того позивач опиняється у нерівному становищі із відповідачем, який може захищати свої права без сплати судового збору аж до вирішення справи по суті, а тому, як зазначав позивач, для забезпечення фактичної рівності учасників процесу у доступі до правосуддя, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674) передбачено процедуру звільнення від сплати судового збору, якщо майновий стан сторони процесу є перешкодою для звернення за судовим захистом.
Ухвалами від 09 липня 2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання Товариства про звільнення від сплати судового збору та залишив позовну заяву без руху в звʼязку з недоданням до неї доказів сплати останнього; при цьому Товариству надано десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення її недоліку - сплати судового збору в сумі 1762,00 грн., а також зазначено реквізити, за якими такі кошти слід перерахувати.
Копії зазначених ухвал позивач отримав 31 липня 2018 року та оскаржив їх в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалами від 29 серпня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 299 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, позовну заяву разом з доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України повернуто особі, що її подала, в звʼязку з неусуненням останньою у встановлений судом строк її недоліку.
Не погоджуючись із прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним як в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, так і в апеляційній скарзі (щодо неможливості сплати судового збору у звʼязку із перебуванням Товариства в процедурі банкрутства), та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу на скористався.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами при постановленні оскаржуваних ухвал норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
При цьому за змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зʼясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Вимоги до позовної заяви встановлено статтею 160 КАС України, а перелік документів, що додаються до позовної заяви, - статтею 161 КАС України, згідно із частиною 3 якої до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом пʼяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України).
Водночас правові засади справляння судового збору, платників, обʼєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674, згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.