ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №820/3518/16
адміністративне провадження №К/9901/37783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної обʼєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у складі судді Полях Н.А.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у складі суддів Зеленського В.В., Чалого І.С., Пʼянової Я.В.
у справі № 820/3518/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Центральної обʼєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В :
29 червня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Центральної обʼєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 15 червня 2016 року № 0002581304.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не перевищено обсягу доходу від постачання товарів (робіт/послуг) що є необхідним для обовʼязкової реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.
У квітні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повністю тотожні доводам апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 25 травня 2016 року, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємця з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт № 1847/20-30-13-04/НОМЕР_2 від 25 травня 2016 року.
Висновками акта встановлено порушення позивачем:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі - 240871,00 грн, за 2014 рік у розмірі 68934,00 грн, за 2015 рік у розмірі 171937,00 грн, а саме: за січень - у розмірі 3563,00 грн; за лютий - у розмірі 3292,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2016 року № 0002581304, яким збільшено суму грошового зобовʼязання за основним платежем на суму у розмірі 240871,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму у розмірі 60217,75 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.