РІШЕННЯ
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/51/19
адміністративне провадження №П/9901/51/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Бевзенка В.М., Смоковича М.І., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника відповідача - Карлаша Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У січні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 грудня 2018 року про невідповідність судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 займаній посаді.
Ухвалою від 1 лютого 2019 року суддя-доповідач Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у справі за вказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з-поміж іншого, зазначив що відповідно до пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року №20/зп-18; далі - Положення №143/зп-16) суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.
За результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_2 набрав менше мінімально допустимого бала (28 з необхідних 60), проте, на його думку, з урахуванням наведених положень пункту 8 глави 6 розділу II Положення №143/зп-16, його мали б допустити до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання ("Дослідження досьє та проведення співбесіди").
Крім того, позивач вважає, що оскільки складання анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не є самостійними етапами кваліфікаційного оцінювання, а є складовими етапу "Іспит".
У судові засідання, призначені на 21 лютого 2019 року та повторно 23 квітня 2019 року, позивач не зʼявився хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, натомість надіслав до суду клопотання, в якому, посилаючись на зайнятість по роботі, просив розглядати справу без його участі.
Враховуючи, що представник відповідача не заперечував щодо розгляду справи за відсутності позивача, колегія суддів, на підставі частини першої, пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, вирішила продовжити розгляд справи у відсутності позивача.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді визначені розділом V Положення "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді", пунктом 9 якого встановлено, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
З посиланням на пункт 9 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" та пункт 10 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення, відповідач зазначив, що оскільки суддя ОСОБА_2 за результатами виконання практичного завдання отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання цього завдання, він не склав іспиту, відповідно не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди". У звʼязку з цим Комісія прийняла оскаржуване Рішення, яким визнала суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав таку позицію, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, зʼясувавши обставини, на які посилається сторони у справі, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, встановив таке.
Постановою Верховної ради України від 2 грудня 2010 року №2765-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_2 обрано на посаду судді Володимирецького районного суду Рівненської області безстроково.
Рішенням від 7 червня 2018 року №133/зп-18 ВККС, відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), призначила кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Серед них - суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2
Проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді призначено на 5 липня 2018 року.
У тому ж рішенні Комісія встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
Рішенням від 18 жовтня 2018 року № 234/зп-18 Комісія затвердила результати складення суддями 5 липня 2018 року анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
Зокрема, суддя ОСОБА_2 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 70,875 балів (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 28 балів (з максимально можливих 120).
За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" ВККС прийняла рішення від 21 грудня 2018 року №2006/ко-18, яким суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2:
визнано таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 7 червня 2018 року №133/зп-18;
відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє і проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 7 червня 2018 року №133/зп-18;
визнано таким, що не відповідає займаній посаді та вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області.
У спірному Рішенні Комісія зазначила, що відповідно до вимог підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів. Суддя ОСОБА_2 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 70,875 балів, за виконання практичного завдання - 28 балів.
Відтак з посиланням на пункт 9 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення та на рішення від 7 червня 2018 року №133/зп-18 (в частині визначення мінімально допустимих балів) Комісія констатувала, що оскільки за результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_2 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, він не склав іспиту, тому не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє і проведення співбесіди".
З наведених мотивів Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у звʼязку з чим є підстави для того, щоб рекомендувати Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення із займаної посади.
Не погодившись з правомірністю такого Рішення, ОСОБА_2 звернувся з цим позовом до суду.
Колегія суддів при прийнятті рішення керувалася таким.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на пʼять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на пʼять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
За частиною другою цієї статті критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 83 Закону №1402-VIII підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
Згідно з частиною пʼятою статті 83 Закону №1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Згідно з частиною другою статті 85 Закону №1402-VIII іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобовʼязана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Згідно з частиною другою статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
На виконання положень частини пʼятої статті 83 Закону №1402-VIII Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 затвердила згадане Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
Відповідно до пунктів 4-6 розділу І "Загальні положення" Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першим етапом кваліфікаційного оцінювання є складення іспиту. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості етапів кваліфікаційного оцінювання порядок допуску до наступного етапу та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням.
За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює рішення щодо допуску судді (кандидата на посаду судді) до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
У преамбулі Порядку (затвердженого рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року №144/зп-16) зазначено, що він визначає порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі (у Порядку) - Закон).
Згідно з пунктами 1, 2 цього Порядку іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/ або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту).
Іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (підпункти 1.1. - 1.4.).
За змістом пунктів 2 і 3 глави 2 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення показники "рівень знань у сфері права" та "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
Відповідно до пунктів 1-4 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками.
Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.