ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №820/896/17
адміністративне провадження №К/9901/41398/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківський області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у складі судді Зінченка А.В.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2017 року у складі суддів Бенедик А.П., Мельнікової Л.В., Донець Л.О.
у справі № 820/896/17
за позовом Головного управління ДФС у Харківський області
до Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства,
за участю третьої особи Борівської селищної ради,
про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,
У С Т А Н О В И В :
28 лютого 2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, за участю третьої особи Борівської селищної ради (далі - Підприємство, відповідач у справі), в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу перед бюджетом у розмірі (з урахуванням уточнення позовних вимог) 386513,05 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що звертаючись до суду, субʼєкт владних повноважень не подав належних та допустимих доказів здійснення спеціальної процедури відчуження майна відповідача.
У березні 2018 року податковий орган подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач та третя особа повторюють доводи, викладені у судових рішеннях, вважають що суди попередніх інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, просять залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у відповідача наявний податковий борг у загальному розмірі 386513,05 грн, що виник на підставі податкових декларацій (уточнюючого розрахунку). Наявність та сума боргу не є спірними між сторонами.
Податковим органом на адресу відповідача направлено податкові вимоги № 1/51 від 27 листопада 2007 року та №2/54 від 27 грудня 2007 року.
З метою стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу податковий орган звертався до суду з позовом до Підприємства, за результатами якого прийнято постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року (справа №820/499/13-а) про задоволення адміністративного позову в повному обсязі та стягнення з Підприємства суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 30354,00 грн.
На виконання постанови суду контролюючим органом направлялись до установ банків інкасові доручення, які залишилися не виконаними.
Відповідно до положень статей 88, 89 Податкового кодексу України, податковим органом прийнято рішення від 29 січня 2008 року № 3 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. 30 жовтня 2015 року податковим керуючим складено акт № 1/05/30039194 опису майна відповідача, на яке поширюється право податкової застави на 911818,60 грн (переважно водопровідні мережі, водонапірну башта, насоси, тощо).
Відповідно до рішення XVII Сесії VII Скликання Борівської селищної ради Борівського району Харківської області від 15 лютого 2012 року № 36, визначено перелік основних засобів, які знаходяться на балансі Підприємства та які можуть бути передані під податкову заставу.
Проте, рішенням XХII Сесії VII Скликання Борівської селищної ради Борівського району Харківської області від 21 березня 2017 року № 44 вищезазначене рішення скасовано.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Пунктом 87.5 статті 87 податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час звернення до суду) встановлено, що у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.