ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа №2а-6262/10/2070
касаційні провадження №К/9901/6781/18
№ К/9901/6780/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 (суддя Котеньов О.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді: Бондар В.О., Калитка О.М.) у справі № 2а-6262/10/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фонд державного майна України про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж" звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання податкового повідомлення-рішення від 20.10.2006 № 0000890822/0 недійсним.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29.01.2015 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 № 0000890822/0 в частині визначення суми податкового зобовʼязання з частини прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету, в розмірі 92655,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.03.2015 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Публічне акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж" оскаржили їх у касаційному порядку.
Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме - статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не надано належної оцінки доказам у справі, а також не досліджено подані органом доходів і зборів документи.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи свої вимоги, Публічне акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж" посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме - статей 7, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
При цьому зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без повного зʼясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій зʼясовано, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.06.2006, наслідки якої оформлено актом від 13.10.2006 № 1842/47-0/00120980.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 № 1344-IV та пункту 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 № 405 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на нездійснення відрахування частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України в сумі 185310,00 грн., у тому числі за другий квартал 2004 року - 148430,00 грн., за третій квартал 2004 року - 36880,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 № 0000890822/0, згідно з яким визначено суму податкового зобовʼязання з частини прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету, в розмірі 277965,00 грн., у тому числі 185310,00 грн. за основним платежем та 92655,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 № 1344-IV установлено, що господарські організації, зокрема, акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші субʼєкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, за правилами пункту 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 № 405 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарськими товариствами та іншими субʼєктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), провадяться відрахування частини прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).
Відповідно до пункту 3 цих Порядку і нормативу визначена відповідно до них частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.
Отже, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 № 1344-IV віднесено, зокрема, господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить пакет акцій. При цьому не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого субʼєкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений субʼєкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого субʼєкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 05.11.2008 у справі № 21-1471во08 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Збаражгаз" до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що приватизація Державного українського монтажного тресту "Теплоенергомонтаж" здійснювалась шляхом корпоратизації відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93.