ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №820/1483/16
адміністративне провадження №К/9901/25619/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у складі судді Тітова О.М.,
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у складі суддів Присяжнюк О.В., Русанова В.Б., Курило Л.В.,
у справі № 820/1483/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет"
до Харківської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
28 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Харківської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2016 року за №0000152200, яким зменшено розмір відʼємного значення суми податку на додану вартість на 182358 грн, №0000162200 яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість за податковим зобовʼязанням у сумі 3584 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 896 грн, №0000172200 про збільшення суми грошового зобовʼязання з податку на прибуток за податковими зобовʼязаннями у сумі 12337 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3084 грн 25 коп., №0000182200 про збільшення суми грошового зобовʼязання з податку на додану вартість за податковими зобовʼязаннями у сумі 13337 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3334 грн 25 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
03 серпня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, адміністративний позов Товариства задоволено, визнано недійсним та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 14 березня 2016 року за №0000152200, №0000162200, №0000172200, №0000182200, з мотивів того, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит є сформованими платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.
28 листопада 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує на проведення ним перевірки з питань правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 20 листопада 2015 року, неналежне отримання послуг відповідно до договору перевезення вантажів від 14 липня 2014 року, безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, яке призвело до бюджетного відшкодування в межах виконання договорів на спільний обробіток землі від 26 січня 2012 року.
10 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 30 листопада 2016 року та витребувана справа №820/1483/16 із Харківського окружного адміністративного суду.
10 лютого 2017 року Товариством подані заперечення до Вищого адміністративного суду України на касаційну скаргу податкового органу, якими позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
03 лютого 2017 року справа №820/1483/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України
20 лютого 2018 року справа №820/1483/16 разом з матеріалами касаційної скарги №К/9901/25619/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30712821, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.
Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо своєчасності, правильності достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та інших зборів та обовʼязкових платежів за період з 01 січня 2012 року по 20 листопада 2015 року, з питання правильності обчислення повноти та своєчасності сплати з податку на доходи з фізичних осіб та сплати єдиного внеску на загальнообовʼязкове соціальне страхування за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 26 лютого 2016 року №241/20-23-22-01-05/30712821 (далі - акт перевірки).
Суд зазначає, що у справі є наявними дві копії акта перевірки, в томі першому на сторінках з 17 по 34, долучені без першої сторінки, з визначенням наскрізної нумерації сторінки 1, 2, 2, 2, 2, 2, 4, 4, 5, 5, 5, 5, 6, 6, 6, 6, 6, 6 невідомого документа. У цьому ж томі на аркушах справи 137-172 розміщена світлокопія акта перевірки від 26 лютого 2016 року з титульною сторінкою, яка утримує в собі дату, номер та назву акта та сторінки із наступною нумерацією 6, 7,8, 9,1,1,1,1,1,1,2,2,2,2,2,3,3,3,3,3,4,4,4,4,4,5,5,5,5,5,6,6,6,6,6.
Суд визнає, що основний доказ, який визначає склад податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних рішень є неналежним доказом, оскільки не є оригіналом або засвідченою судом копією відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року та була чинною на час вирішення справи судами попередніх інстанцій.
14 березня 2016 року керівником податкового органу згідно пунктів 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, на підставі висновків акта перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення.
Податковим повідомленням - рішенням № 0000152200 зменшено розмір відʼємного значення, суми податку на додану вартість у розмірі 182 358,00 грн за березень, квітень, вересень, липень 2014 року, за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.