1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



24 квітня 2019 року

Київ

справа №826/16803/15

касаційне провадження №К/9901/14238/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2016 (головуючий суддя - Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді: Твердохліб В.А., Троян Н.М.) у справі №826/16803/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" звернулося до адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: №807010001/2015/000064/1 від 28.04.2015; №807010001/2015/000065/1 від 28.04.2015; №807010001/2015/000068/1 від 30.04.2015; №807010001/2015/000069/1 від 04.05.2015; №807010001/2015/000070/1 від 18.05.2015 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №807010001/2015/00065 від 28.04.2015; №807010001/2015/00066 від 28.04.2015; №807010001/2015/00069 від 30.04.2015; №807010001/2015/00070 від 04.05.2015; №807010001/2015/00071 від 18.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що між позивачем та НК "Роснєфть" (Росія) укладено контракт від 30.10.2014 №100014/10663К на постачання бензину та палива дизельного. Згідно умов п. 5.1 цього Контракту, ціна на товар, що поставляється по цьому контракту встановлюється в доларах США за метричну тону та визначається згідно додатків, що є невідʼємною частиною цього контракту. Так, 30.03.2015 між сторонами укладено додаток №024 до контракту, відповідно до п. 4.1 якого, вартість товару, що поставляється по цьому додатку, фіксується в доларах США за одну метричну тону та складає 550,03 дол. США. З метою митного оформлення уповноваженою особою декларанта протягом квітня - травня 2015 року були подані до Харківської митниці ДФС наступні МД №807010001/2015/003554, №807010001/2015/003555, №807010001/2015/003647, №807010001/2015/003701, №807010001/2015/004209. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару уповноваженою особою декларанта було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару, втім підприємством додаткові документи не подавались. За результатами розгляду МД та доданих до них документів, посадовою особою митного органу складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2015/00065 від 28.04.2015; №807010001/2015/00066 від 28.04.2015; №807010001/2015/00069 від 30.04.2015; №807010001/2015/00070 від 04.05.2015; №807010001/2015/00071 від 18.05.2015, а також прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2015/000064/1 від 28.04.2015; №807010001/2015/000065/1 від 28.04.2015; №807010001/2015/000068/1 від 30.04.2015; №807010001/2015/000069/1 від 04.05.2015; №807010001/2015/000070/1 від 18.05.2015. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості відповідно до статті 59 Митного кодексу України (за ціною договору щодо ідентичних товарів) на рівні 554 дол. США за одну метричну тону. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та прийнявши оскаржувані рішення та картки відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також обʼєктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Харківська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

На адресу суду від позивача надішли заперечення на касаційну скаргу, у яких товариство, з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оспорювані рішення без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та зʼясовано судами першої та апеляційної інстанцій, уповноваженою особою декларанта одночасно із митними деклараціями подано вичерпний перелік документів передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; накладну ЦІМ/УМВС; рахунок-проформу; доповнення до зовнішньоекономічного контракту - додаток №024 від 30.03.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №100014/10663К від 30.10.2014; договір про надання послуг митного брокера №0018ПЦ від 01.01.2015; сертифікат відповідності; декларацію про відповідність; інформацію про позивні результати здійснення радіологічного контролю товару; декларацію про походження товару; звільнення від сплати додаткового імпортного збору; копію митної декларації країни відправлення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обовʼязок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозвʼязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.


................
Перейти до повного тексту