ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №817/4660/13-а
адміністративне провадження №К/9901/1865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 (суддя Зозуля Д.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 (головуючий суддя Кузьменко Л.В., судді: Зарудяна Л.О., Іваненко Т.В.) у справі №817/4660/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейської служби України у Рівненській області, про визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" звернулося до адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейської служби України у Рівненській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 №204020000/2013/00056 та стягнути з Державного бюджету України суму надміру сплаченого ввізного мита у розмірі 4549,30грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" зазначає, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивачем з Республіки Білорусь на митну територію України було імпортовано товар (вапно будівельне), який заявлено до митного оформлення у режимі вільної торгівлі. Проте податковим органом безпідставно відмовлено позивачу у митному оформленні вказаного товару, внаслідок відсутності належних доказів на підтвердження країни його походження. Позивач вказує, що органу доходів і зборів для митного оформлення товару надавався сертифікат про його походження форми СТ-1, заповнений у відповідності до вимог міжнародного та національного законодавства, що свідчить про виконання позивачем всіх необхідних митних формальностей для митного оформлення товару без сплати ввізного мита.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Рівненська митниця Міндоходів звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 у справі №817/4660/13-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Рівненська митниця Міндоходів посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини першої статті 246, статті 257 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Правил визначення країни походження товарів, що затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав від 30.11.2000, ратифіковані Законом України від 20.09.2001 №2735-III, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Рівненської митниці Міндоходів зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно зʼясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставного задоволення позову. Зокрема, митний орган зазначає, що під час митного оформлення товару позивачем не було доведено, що країною походження є Республіка Білорусь, а згідно відомостей, які містяться в акті експертизи походження товару, позивачем не було виконано обовʼязковий мінімальний обсяг виробничих або технологічних операцій, встановлений для визначення країни його походження за критерієм достатньої обробки (переробки), тобто, за країною виготовлення кінцевого товару. У звʼязку з чим вважає неможливим поширення на даний товар режиму найбільшого сприяння та ввезення його у режимі вільної торгівлі без сплати ввізного мита. Також, скаржник зазначає, що сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 23.10.2013 не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством з питань здійснення державної митної справи, оскільки в графі 8 не зазначено в повному обсязі перелік проведених технологічних операцій з товаром, який декларується, а саме не вказано чи проводилися операції такі як "збагачення вугіллям" та "обрізання" відносно товару "вапно будівельне повітряне негашене кальцієве швидкого гасіння грудкове ІІІ ґатунку", а тому посилання судів на вказаний документ є помилковими та таким, що не відповідає обставинам справи. Тому, митний орган вважає, що його дії з формування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 №204020000/2013/00056 є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" та Головне управління Державного казначейської служби України у Рівненській області не скористалися своїм правом та не подали заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Рівненської митниці Міндоходів у справі №817/4660/13-а.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у звʼязку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №817/4660/13-а (К/9901/1865/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 19.04.2019 матеріали адміністративної справи №817/4660/13-а прийняв до провадження, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 23.04.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні без повідомленням сторін в поряду спрощеного позовного провадження у відповідності до положень статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.03.2012 між ОАО "Красносельскстройматериалы" (Республіка Білорусь) - Продавець та позивачем (Україна) - Покупець було укладено контракт №804/016, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 03.09.2013 №9, є поставка товару "вапно будівельне повітряне негашене кальцієве швидкого гасіння грудкового 3 ґатунку навалом у кількості 5000т за ціною 108,00дол. США/т, загальною вартістю 540000,00дол. США у строк до 31.12.2013 на умовах DAP (INCOTERMS 2010), перехід ст. Горинь-Удрицьк (Білоруська залізниця).
На виконання умов вказаного контракту Товариством з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" імпортовано на митну територію України вапно будівельне повітряне негашене кальцієве швидкого гасіння грудкове 3 ґатунку ГОСТ 9179-77 навалом у кількості 52700кг загальною вартістю 5691,60дол. США, що складає 45492,96грн., яке заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 25.10.2013 №204020000.2013.013982. Одночасно до митної декларації такаож додано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; накладну УМВС від 23.10.2013 №04372465; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.10.2013 №016/30; контракт від 06.03.2013 №804/016; додаткові угоди від 06.09.2012 №5, від 03.09.2013 №9; договір надання послуг митного брокера від 09.09.2011 №1; довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна від 03.10.2013 року №24; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23.10.2013 №2719; радіологічний сертифікат від 09.09.2013 №148; сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 23.10.2013 №BYUA3407100244 3581331; акт експертизи походження товарів від 09.04.2013 №61, складений Білоруською торгово-промисловою палатою;паспорт від 23.10.2-13 №4592.
Однак, Рівненською митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні товару, задекларованого у зазначеній митній декларації, про що заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 №204020000/2013/00056.
Митне оформлення товару, задекларованого у митній декларації від 25.10.2013 №204020000.2013.013982, позивачем здійснено без застосування режиму вільної торгівлі зі сплатою за митне оформлення товару 43000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.10.2013 №376.
Фактичною підставою для відмови у митному оформленні заявленого позивачем товару став висновок контролюючого органу про недотримання декларантом вимог статей 257, 266 Митного кодексу України та пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, що затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав від 30.11.2000, ратифіковані Законом України від 20.09.2001 №2735-III, яке полягало у невідповідності товару критеріям походження, закріпленим цими Правилами.
Наведені висновки ґрунтуються на твердженнях про те, що відомості, які містяться в акті експертизи походження товарів від 09.04.2013 №61, не підтверджують критерій його походження "Д2522", зазначений у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 23.10.2013 №BYUA34071002443581331, в частині обовʼязкового виконання мінімального обсягу виробничих або технологічних операцій для товарів групи 25 ТН ЗЕД, а саме відсутні відомості про технологічні операції: "збагачення вугіллям" та "обрізання".
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митний контроль є сукупністю заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 319 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Пунктом 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Пунктом 4 частини першої статті 335 Митного кодексу України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні залізничним транспортом: а) транспортні (перевізні) документи; б) передатну відомість на залізничний рухомий склад; в) документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів); г) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться.
Частиною другою статті 335 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.
У свою чергу, відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Пунктами 1 та 3 частини першої статті 266 Митного кодексу України визначено, що декларант зобовʼязаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
В силу вимог частини першої статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.