ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №804/6171/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Нікопольської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 (суддя - Букіна Л.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 (головуючий суддя - Уханенко С.А., судді: Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі №804/6171/13-а за позовом Приватного підприємства "Кум-таш" до Нікопольської обʼєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Приватне підприємство "Кум-таш" (далі - ПП "Кум-таш") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправними дії Нікопольської обʼєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольська ОДПІ) щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Кум-Таш" та складання акту від 21.02.2013 № 626/228.119309852;
скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013 №0000102208 та № 0000112208.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 02.04.2013 №0000102208 та № 0000112208. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Нікопольська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Нікопольська ОДПІ посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права та зазначає, що вироком суду встановлено фіктивність підприємства-контрагента позивача, що свідчить про відсутність підстав для отримання позивачем податкової вигоди та формування податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій з таким підприємством.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як зʼясовано судами попередніх інстанцій, Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Кум-Таш" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з фіктивним підприємством ПП "Універсал Н" за період з 01.01.2009 по 01.05.2011.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.02.2013 № 626/228.19309852,в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 329401,25 грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263521,00 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 02.04.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112208, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 245236,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61309,00 грн., та №0000102208, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 306545,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76636, 23 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, як субʼєктом владних повноважень не наведено належних доказів на підтвердження порушень, допущених позивачем по взаємовідносинах з ПП "Універсал Н" та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, як це визначено у підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звʼязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у звʼязку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.
Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).