Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 472/517/17-ц
провадження № 61-28250св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2017 року у складі суддів: Колосовського С. Ю., Ямкова О. О., Локтіонова О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 07 квітня 2015 року він отримав право на здійснення роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. З метою здійснення підприємницької діяльності 01 листопада 2014 року уклав із ОСОБА_2 договір оренди торгівельного кіоску, розташованого на території житлового будинку відповідача. У квітні 2015 року він завіз товар, який відповідач за взаємною домовленістю реалізовувала. 19 березня 2016 року між ними укладено цивільно-правовий договір, за яким відповідач зобов?язалась надавати послуги продавця продовольчих товарів. Разом з тим, із грудня 2015 року ОСОБА_2 припинила повертати гроші за реалізований товар, нереалізований товар не повернула, у зв?язку з чим нею безпідставно привласнені кошти в сумі 89 913 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 89 913 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2017 року (у складі судді Кучерявенка С. С.) позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 89 913 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що в судовому засіданні доведено факт отримання відповідачем товару для реалізації від позивача ОСОБА_1, натомість в судовому засіданні ОСОБА_2 не довела повернення виручки за товар та не додала жодного доказу повернення залишку товару позивачу, тому позов підлягає задоволенню. Крім того, відповідач не заперечувала, що в зошиті вона вказувала при отриманні товару його асортимент, кількість та ціну. В судовому засіданні нею не заявлено про проведення почеркознавчої експертизи і не надано інших доказів повернення коштів та товару позивачу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2017 року рішення сулу першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 01 листопада 2014 року між сторонами спору як субʼєктами підприємницької діяльності підписано договір оренди без дотримання вимог щодо форми для цього правочину, за умовами якого позивач отримав в користування належні відповідачу обʼєкти нерухомого майна: будинок, кухня, гараж, кіоск, розташовані по АДРЕСА_1 для здійснення торгівельної діяльності. Даний договір дійсним в судовому порядку не визнавався. 19 березня 2016 року за укладеним між сторонами договором позивач доручив, а відповідач взяла на себе обовʼязки щодо виконання робіт продавця продовольчих товарів з 01 квітня 2016 року по 01 квітня 2019 року зі щомісячною винагородою в розмірі 1 500 грн. За умовами цього договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, а замовник зобовʼязався забезпечити виконавця усім необхідним для виконання роботи, своєчасно прийняти й оплатити виконану виконавцем роботу. На невиконання відповідачем умов договору від 19 березня 2016 року позивач у позовній заяві не посилався та стверджував, що його права відповідач порушувала ще з грудня 2015 року. Із наданих позивачем письмових доказів: договорів від 01 листопада 2014 року, 19 березня 2016 року, хаотичних записів в зошиті про дати і цифри щодо боргів, матеріалів перевірки правоохоронного органу, який на підставі пояснень обох сторін конфлікту констатував наявність між ними цивільно-правових відносин (відповідач до кримінальної відповідальності не притягалася) не вбачається даних, які б свідчили про можливість покладення на відповідача відповідальності у звʼязку з неповерненням коштів за реалізований товар та за не проданий товар саме на підставі статей 22, 1166 ЦК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що діями ОСОБА_2 йому завдано майнової шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача на підставі статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 22, 386, 1166 ЦК України. Між ним та відповідачем укладено договори з метою здійснення підприємницької діяльності, на виконання яких він придбавав товар та завозив до її кіоску, а вона здійснювала реалізацію цього товару. У поясненнях слідчому Ужва О. В. зазначила, що борг за товар, який вона відпустила людям, становить 65 тис. грн., товару у кіоску станом на 20 вересня 2017 року залишилося на 10 тис. грн. Відповідач не спростувала обставини отримання нею товару від нього та відсутність розрахунку з ним за цей товар.
(2) Позиція відповідача
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання нею майнової шкоди. Укладені між ними договори не спрямовані на настання юридичних наслідків, оскільки вони не оформляли актів приймання-передачі виконаних робіт. Записи в зошиті є чернетковими та містять записи про борги покупців, а не боргу перед позивачем.
22 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.