Постанова
Іменем України
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 752/7418/16-ц
провадження № 61-23880св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України на рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2016 року Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (далі - Інститут) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про звільнення приміщення та стягнення заборгованості за перебування в ньому.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 42-р "Про реорганізацію державного закладу післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості" видано наказ Міністерства юстиції України від 11 березня 2015 року № 340/5 "Про реорганізацію державного закладу післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості" шляхом приєднання до Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівник юстиції Міністерства юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 04 грудня 2015 року № 2494/5 Центр підготовки підвищення кваліфікації працівників юстиції перейменовано в Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (далі - Інститут).
Станом на 11 травня 2016 року реорганізація державного закладу післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості" шляхом приєднання до Інституту триває та перебуває на стадії перереєстрації майна Центру підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості на Інститут.
Інституту та правонаступнику Центру підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості належить приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За цією адресою знаходиться гуртожиток та навчальна частина, які до реорганізації належали державному закладу.
На прохання Управління туризму при Київській міській державній адміністрації на тимчасове проживання в гуртожитку на АДРЕСА_1 були розміщені внутрішньо переміщені особи із зони проведення антитерористичної операції на умовах, зазначених у факсограмі Управління туризму.
Розпорядженням Центру підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості від 02 вересня 2014 року № 171/1, а пізніше - від 03 листопада 2014 року № 4 для внутрішньо переміщених осіб із зони проведення антитерористичної операції встановлено знижену вартість перебування зазначених осіб у гуртожитку.
У кімнаті НОМЕР_1, яка є тримісним номером, тимчасово розміщено відповідача із дітьми, які за статусом є внутрішньо переміщеними особами.
Погоджуючись з умовами проживання у зазначеному гуртожитку, з 21 серпня 2014 року до 31 липня 2015 року відповідач сплачувала відповідні кошти за проживання, але в подальшому продовжувати належну сплату відмовилась.
З 31 липня 2015 року відповідач відмовляється оплачувати грошові кошти за перебування у наданому у тимчасове користування приміщення, станом на 10 листопада 2015 року заборгованість відповідача за користування житлом становить 11 666,70 грн. Звільнити зайняте приміщення відповідач відмовляється.
Такими діями відповідача, що відмовляється сплачувати належні кошти, позивачу завдаються майнові збитки. Гуртожиток Інституту не є обʼєктом комунальної власності або соціальним житлом, тому не може забезпечувати постійним житлом внутрішньо переміщених осіб за власний рахунок.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року в складі судді Ладиченко С. В. позов задоволено частково.
Зобовʼязано ОСОБА_6 разом з її дітьми: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, звільнити займане приміщення гуртожитку Інституту, а саме кімнату НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Інституту на відшкодування заборгованості за проживання у гуртожитку 11 666,70 грн з 31 липня до 10 листопада 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" обовʼязок забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб відноситься до місцевих державних адміністрацій. До таких органів Інститут не відноситься, звільнити зайняте приміщення відповідач відмовляється. З 31 липня 2015 року відповідач відмовляється оплачувати грошові кошти за перебування у наданому у тимчасове користування приміщення, станом на 10 листопада 2015 року заборгованість відповідача становить 11 666,70 грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зобовʼязання ОСОБА_6 разом з її двома дітьми звільнити займане приміщення гуртожитку Інституту без надання іншого житлового приміщення суперечить чинному та міжнародному законодавству та інтересам малолітніх дітей.
У касаційній скарзі Інститут просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що житло відповідачу було надано для тимчасового проживання до вирішення питання їх постійного проживання.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 надала заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.