Постанова
Іменем України
19 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 219/11577/15-ц
провадження № 61-15567св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Бахмутського нотаріального округу Кравченко ЄвгенМихайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Новосьолової Г. Г., Космачевської Т. В., Новосядлової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Бахмутського нотаріального округу Кравченко Є. М., про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2015 року його батько ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_5 все своє майно, заощадження та права. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті батька він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але йому стало відомо, що 11 вересня 2015 року померлим був складений заповіт на користь ОСОБА_5
В останні роки його батько тяжко хворів, у 2007 році переніс інсульт. Він постійно відвідував батька, який під час їхніх розмов обіцяв, що все своє майно та заощадження заповість йому як єдиному спадкоємцю. У звʼязку з тим, що він сам потребує медичної допомоги, оскільки є інвалідом з дитинства, належної матеріальної допомоги батькові надати не міг. Влітку 2015 року стан здоровʼя батька значно погіршився, він став скаржитись на прогресування хвороби. В цей період часу батько проживав за місцем його мешкання, він надавав йому допомогу, а батько знову висловив намір залишити все своє майно та заощадження йому як єдиному спадкоємцю. Певний час його батько проживав за місцем мешкання відповідача.
08 вересня 2015 року його батько потрапив до лікарні. У виписці із історії хвороби в графі "скарги" записано: на момент огляду не може предʼявити скарги через явища моторної та сенсорної афазії. В історії хвороби записано, що батько вважає себе хворим з 2007 року, після того, як переніс інсульт. З 2012 року у нього виявили цукровий діабет. Погіршення стану здоровʼя сталось приблизно за 2 тижні до госпіталізації, тобто з кінця серпня або початку вересня 2015 року, коли зʼявились елементи моторної та сенсорної афазії, слабкість в правих кінцівках, неадекватна поведінка. На підставі проведених обстежень був поставлений основний діагноз: обʼємний процес лівої частини лобової долі головного мозку на фоні наслідків перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в басейні правої задньої мозкової артерії (2007 рік), правосторонній геміпарез, моторна та сенсорна афазія.
Згідно виписки із історії хвороби, його батька виписали 10 вересня 2015 року без змін, далі записано, що стан хворого на фоні проведеного лікування не покращився. Знаючи, що батько безнадійно хворий та йому залишилось жити лічені дні, відповідач 11 вересня 2015 року запросила до дому приватного нотаріуса Кравченка Є. М. для складання заповіту. В момент складання заповіту на імʼя ОСОБА_5 батько не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними, тобто його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі.
У звʼязку з наведеними обставинами позивач просив визнати заповіт недійсним.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суд Донецької області від 14 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений 11 вересня 2015 року в місті Артемівську Донецької області ОСОБА_7 на імʼя ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Артемівського (Бахмутського) міського нотаріального округу Донецької області 11 вересня 2015 року за реєстром № 2235. Вирішено питання про судові витрати.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2016 року, звільнено з-під арешту майно:
- квартиру АДРЕСА_1;
- житловий будинок АДРЕСА_2
- гараж б/н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
- автомобіль ГАЗ 2410, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 1975 року випуску, що належать на праві приватної власності ОСОБА_7
Судові рішення мотивовані тим, що обставини, за яких був посвідчений заповіт ОСОБА_7 на імʼя ОСОБА_5, не дають підстав вважати, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки за своїм психічним станом він не міг розуміти значення своїх дій, повʼязаних з підписанням заповіту, та керувати ними.
У березні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Моментом вчинення правочину є конкретно визначений час, який складається із зазначення дня, місяця, року, годин і хвилин. Проте, експерти зазначили про неможливість померлого розуміти значення своїх дій та керувати ними без зазначення годин і хвилин, хоча заповіт було складено 11 год. 30 хв, а підписано о 12 год. 00 хв. 11 вересня 2015 року. Між тим, психічний стан людини протягом дня може змінюватись. Також судом не надано оцінки іншим доказам, зокрема, показаннями свідків, які зазначали, що ОСОБА_7 бажав скласти заповіт на її користь та розумів значення своїх дій.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначав, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підтверджені належними доказами; судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 18 вересня 2015 року (а. с. 6 т. 1).
Позивач ОСОБА_4 є сином померлого ОСОБА_7
За життя ОСОБА_7 11 вересня 2015 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Кравченком Є. М., за реєстром № 2235, згідно з яким ОСОБА_7 у випадку його смерті усе його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, яке буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, а також його заощадження та права, заповів ОСОБА_5 (а. с. 12 т. 1).
Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_7 зазначено "Текст заповіту заповідачем прочитаний вголос, відповідає його волі та власноручно підписаний", заповіт підписаний у присутності нотаріуса, особу заповідача встановлено, її дієздатність перевірено (а. с. 12 т. 1).
ОСОБА_7 недієздатним не визнавався, на обліку:
- у диспансерному відділенні КЛПУ міського наркологічного диспансеру м. Словʼянська не перебував, за медичною допомогою не звертався;