Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 760/17673/16-ц
провадження № 61-30883св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року у складі суддів: Поливач Л. Д., Вербової І. М., Шахової О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (далі - ДП "Інформаційно-ресурсний центр") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
12 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП "Інформаційно-ресурсний центр" про стягнення заборгованості із заробітної плати, індексації заробітної плати, вихідної допомоги.
Ухвалою Соломʼянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року обʼєднано в одне провадження зазначені позови ОСОБА_1
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 08 червня 2015 року по 09 червня 2016 року вона працювала на посаді провідного фахівця договірно-правового відділу та головного фахівця договірно-правового відділу ДП "Інформаційно-ресурсний центр". У день звільнення відповідач не виплатив їй заробітну плату у розмірі 11 762 грн 75 коп. На підставі судового наказу Соломʼянського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року № 760/12815/16-ц державним виконавцем стягнуто та перераховано на її рахунок заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 11 762 грн 75 коп
Посилаючись на порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України, непроведення з нею розрахунку в день звільнення, просила у порядку статті 117 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10 червня 2016 року по 10 квітня 2017 року у розмірі 149 721 грн 22 коп. Відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звʼязку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати за період з липня 2016 року по лютий 2017 становить 1 096 грн 29 коп.
20 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідача компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати за період з липня 2016 року по лютий 2017 у розмірі 1 096 грн 29 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10 червня 2016 року по 10 квітня 2017 року у розмірі 149 721 грн 22 коп.
Ухвалою Соломʼянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП "Інформаційно-ресурсний центр" про стягнення заборгованості із заробітної плати, індексації заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги в розмірі 11 762 грн 75 коп. залишено без розгляду за заявою позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соломʼянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Інформаційно - ресурсний центр" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 116 777 грн 50 коп., компенсацію втрати заробітної плати у розмірі 969 грн 25 коп. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що представником відповідача не надано доказів отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних вимог та доказів про існування заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем станом на 09 червня 2016 року. Належних та допустимих доказів наявності передбачених статтею 1215 ЦК України підстав для повернення безпідставно набутих коштів, а саме: відсутність ознаки добровільності юридичної особи при проведенні вказаних виплат, наявність рахункової помилки при нарахуванні цих коштів, а також недобросовісність з боку позивача як набувача відповідачем не надано. Суд приходить до висновку,про відсутність правових підстав для зарахування коштів в розмірі 11 762 грн 75 коп. у рахунок заборгованості позивача. 27 липня 2016 року Солом?янським районним судом м. Києва видано судовий наказ № 2-н/760/395/16, яким стягнуто з ДП "Інформаційно-ресурсний центр" на користь ОСОБА_1 заборгованість нарахованої та не виплаченої заробітної плати в сумі 11 762 грн 75 коп. 20 лютого 2017 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві стягнуто з ДП "Інформаційно-ресурсний центр" 11 339 грн 03 коп. на підставі примусового виконання наказу № 2-н/760/395/16, виданого Солом?янським районним судом м. Києва 12 жовтня 2016 року. Таким чином, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню за період з 10 червня 2016 року по 20 лютого 2017 року, оскільки належні позивачу при звільненні суми у розмірі 11 762 грн 75 коп. не були виплачені у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, а виплачені лише 20 лютого 2017 року. З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні в сумі 116 777 грн 50 коп. та компенсація втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням строків її виплати у розмірі 969 грн 25 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 09 червня 2016 року ДП "Інформаційно-ресурсний центр" складена заява про зарахування зустрічних вимог до ОСОБА_1, в якій зазначено, що 31 травня 2016 року скасовано накази № 124-к від 18 травня 2016 року, № 127-к від 20 травня 2016 року, № 128-к від 20 травня 2016 року, № 129-к від 20 травня 2016 року № 130-к від 20 травня 2016 року, № 131-к від 20 травня 2016 "Про преміювання працівників ДП "Інформаційно-ресурсний центр". Відповідно до даних наказів ОСОБА_1 виплачено грошові кошти в розмірі 11 762 грн 75 коп., які підлягали поверненню. При проведенні звільнення позивачу нараховано до виплати 21 194 грн 29 коп. ДП "Інформаційно-ресурсний центр" повідомило позивача про припинення зобовʼязання щодо повернення грошових коштів в розмірі 11 762 грн 75 коп. внаслідок зарахування зустрічного. Таким чином, підприємство в день звільнення позивача з роботи виплатило ОСОБА_1 усі належні їй у звʼязку зі звільненням з роботи суми. Крім того, судовий наказ
про стягнення з підприємства заборгованості із заробітної плати був скасований. Суд у відповідності до принципу диспозитивності цивільного судочинства не перевіряє законність дій підприємства щодо проведення взаємозаліку та щодо наявності заборгованості із заробітної плати на час звільнення ОСОБА_1 з роботи, оскільки за заявою позивача такі вимоги залишено судом без розгляду і дана ухвала суду набрала законної сили, тобто зазначені позовні вимоги не були предметом судового розгляду як в суді першої інстанції, так не є предметом розгляду і в суді апеляційної інстанції.В матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості підприємства із заробітної плати на час її звільнення з роботи. Отже, підстави для задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України відсутні, оскільки такі вимоги підлягають задоволенню лише у разі вирішення спору про розміри належних звільненому працівникові сум до виплат при звільненні на користь працівника, спір про стягнення даних грошових коштів не вирішений, відсутні будь-які судові рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати на користь ОСОБА_1, які б набрали законної сили.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження судового рішення обґрунтовано тим, що їй при звільненні не доплачено суму у розмірі 11 762 грн 75 коп., яку на виконання судового наказу вона отримала на картковий рахунок 11 квітня 2017 року. Судовий наказ у подальшому скасовано, проте відповідач не звертався до виконавчої служби із заявою про закриття виконавчого провадження у зв?язку із скасуванням судового наказу. У зв?язку з тим, що заборгованість із заробітної плати погашена, вона звернулася до суду із заявою про залишення позову в цій частині без розгляду. Разом з тим, підставою позову в іншій частині залишається несвоєчасний розрахунок при звільненні у зв?язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а тому необґрунтованим є посилання апеляційного суду на неможливість розгляду питання щодо законності проведення підприємством взаємозаліку через залишення частини позову без розгляду. Крім того, апеляційний суд не застосував положення статті 1215 ЦК України до спірних правовідносин, за якою не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відповідач утримав із неї суму у розмірі 11 762 грн 75 коп. без видачі відповідного наказу, який підлягав би оскарженню, та без урахування вимог статті 127 КЗпП України.
29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Суди установили, що ОСОБА_1 із 08 червня 2015 року по 09 червня 2016 працювала на посаді провідного фахівця договірно-правового відділу та головного фахівця договірно-правового відділу ДП "Інформаційно-ресурсний центр". Наказом № 156-к від 09 червня 2016 року звільнена із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно розрахункового листа за червень 2016 року при звільненні ОСОБА_1 нараховано: посадовий оклад за період із 01 по 09 червня 2016 року (за 7 днів (56 годин) роботи) у розмірі 2 666 грн 67 коп.; грошову компенсацію за невикористану відпустку за 25 днів у розмірі 10 196 грн 75 коп; індексацію заробітної плати за період із 01 по 09 червня 2016 року у розмірі 118 грн 90 коп.; вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 13 345 грн 98 коп.; всього нараховано 26 328 грн 30 коп., враховуючи відрахування податку з доходів з фізичних осіб у сумі 4 739 грн 09 коп. та військового збору у сумі 394 грн 92 коп., до виплати сума склала 21 194 грн 29 коп.