Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 367/5013/16-ц
провадження № 61-18607св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року у складі суддів: Олійника В. І., Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, який обґрунтовував тим, що 10 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ним укладено договір поставки обладнання, а саме: принтеру Mutoh 1638, загальною вартістю 18 500 доларів США. Згідно досягнутої домовленості обладнання мало бути поставлено йому протягом місяця з моменту внесення передоплати, а решту суми у розмірі 7 500 доларів США він мав сплатити після поставки товару. 10 червня 2014 року він передав відповідачу 11 тис. доларів США в якості передоплати за обладнання і на підтвердження даної обставини відповідач видав йому розписку про отримання грошових коштів. Однак, свої зобовʼязання за договором відповідач не виконав, в звʼязку з чим його права порушені та підлягають судовому захисту.
Посилаючись на викладені обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у розмірі 292 287 грн 72 коп., що складаються з суми попередньої оплати у розмірі 276 558 грн 01 коп. та 3 % річних у розмірі 15 729 грн 71 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2016 року (у складі судді Пархоменко О. В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в судовому засіданні не було беззаперечно встановлено, що 10 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поставки обладнання, а саме: принтеру Mutoh 1638, загальною вартістю 18 500 доларів США. Із наданої позивачем копії специфікації № 1 до договору поставки обладнання від 10 червня 2014 року не вбачається, що саме між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки зазначеного обладнання. Надані суду відповідачем копії довіреності від 08 червня 2014 року, договору поставки обладнання від 10 червня 2014 року, укладеного між ФО ОСОБА_3 (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець), та рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 06 серпня 2015 року у справі № 476/311/15-ц за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання, не свідчать про те, що сума заборгованості за договором поставки обладнання від 10 липня 2014 року в розмірі 72 тис. грн є саме сумою за договором поставки, яку просив стягнути позивач з відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 276 558 грн 01 коп. суми попередньої оплати та 3 % річних у розмірі 15 729 грн 71 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач зазначав, що 10 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ФО ОСОБА_2 укладений договір поставки обладнання, а саме: принтеру Mutoh 1638 загальною вартістю 18 500 доларів США. Згідно досягнутої домовленості обладнання мало бути поставлено покупцю протягом місяця з моменту внесення передоплати, решту суми у розмірі 7 500 доларів США позивач мав сплатити після поставки товару. Так, 10 червня 2014 року позивач передав відповідачу 11 тис. доларів США в якості передоплати за обладнання, на підтвердження даної обставини відповідач видав позивачу розписку про отримання грошових коштів. Проте, свої зобовʼязання за договором відповідач не виконав. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що не було беззаперечно встановлено, що 10 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поставки обладнання, а саме: принтеру Mutoh 1638 загальною вартістю 18 500 доларів США, та що з наданої позивачем копії специфікації №1 до договору поставки обладнання від 10 червня 2014 року не вбачається, що договір поставки зазначеного обладнання був укладений саме між сторонами у справі. Щодо заперечень відповідача з приводу того, що видана ОСОБА_2 розписка стосувалася договору між ОСОБА_3 та ним, то вони розцінюються критично, виходячи з наступного. Судом беззаперечно встановлено, що 10 червня 2014 року укладено між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 у м. Києві договір поставки обладнання і за згодою сторін ціна на обладнання зафіксована у доларах США і склала 17 тис. доларів США. Крім того, 10 червня 2014 року у м. Києві відповідачем ОСОБА_1 було видано розписку позивачу ОСОБА_2 щодо отримання від нього відповідних грошових коштів на поставку іншого принтеру. Доводи відповідача про те, що ці дві угоди стосувалися одного і того договору поставки, є припущенням, вони не доведені належними та допустимими доказами і на їх підставі не може ґрунтуватися судове рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження судового рішення обґрунтовано тим, що судом не зʼясовано фактичні обставини справи та не встановлено правовідносин сторін, які цим обставинам відповідають. Вважає, що між позивачем і ним не досягнуто істотних умов договору поставки у письмовій формі, тому між ними не був укладений договір поставки та не існувало договірних відносин. Правовідносини поставки обладнання у нього виникли із ОСОБА_3, кошти отримані ним від ОСОБА_3 через позивача, на підтвердження чого видана спірна розписка, яку позивач використовує з метою збагачення.
19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
При вирішенні справи апеляційний суд виходив із тих обставин, що 10 червня 2014 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки обладнання, а саме: принтеру Mutoh 1638 загальною вартістю 18 500 доларів США.
10 червня 2014 року позивач передав відповідачу 11 тис. доларів США в якості передоплати за обладнання, на підтвердження даної обставини відповідач видав позивачу розписку про отримання грошових коштів. Відповідач своїх зобовʼязань не виконав.
Відповідно до положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовʼязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повʼязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовʼязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.