Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 686/24707/17
провадження № 61-48151св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В.М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи - ОСОБА_3, Хмельницька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у складі головуючого судді Мазурка О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2018 року у складі суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В. та Ярмолюка О. І.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Хмельницька районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - Хмельницька районна державна нотаріальна контора ГТУЮ у Хмельницькій області), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько, ОСОБА_4, який до дня смерті постійно проживав в АДРЕСА_2. За життя заповіту не лишив, тому все належне йому майно відповідно до спадкової справи № 1177-2000 від 8 грудня 2000 року було розподілене між всіма спадкоємцями першої черги. Відповідно до архівної довідки від 06 вересня 2017 року спадкоємцям ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках, а саме дружині ОСОБА_5, сину ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_1 Зазначала, що після смерті ОСОБА_4 вона, її мати та брат стали співвласниками по 1/3 частині домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6
Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, а саме: 1/3 частина домоволодіння по АДРЕСА_2, яке останній фактично прийняв у спадщину від свого батька - ОСОБА_4, але не оформив свої спадкові права на нього, та квартира АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 стали його мати, ОСОБА_5, та троє його дітей, в тому числі, найменша дитина ОСОБА_2 - відповідач у цій справі. Двоє старших дітей заяв про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подали і на даний час на отримання спадщини не претендують. ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину від свого батька, але не оформила свої спадкові права на неї.
Оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_6 постійно проживав у будинку, де мав право власності на 1/3 частки спірного будинку після смерті свого батька, то мати ОСОБА_5, стала спадкоємицею у звʼязку з тим, що постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З урахуванням іншої 1/3 частини домоволодіння, яку ОСОБА_5 успадкувала після смерті свого чоловіка, остання фактично стала власником 1/2 частини зазначеного будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5
За життя вона залишила заповіт на все майно, яке їй належало б на день смерті, на імʼя доньки ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_3 в рівних частках кожній. Після спливу шестимісячного строку спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видані свідоцтва серії НМІ № 700425 та № 700426 від 01 вересня 2017 року про право на спадщину в рівних частинах кожному за заповітом тільки на 1/3 домоволодіння. Однак, що стосується 1/6 домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2, та 1/2 квартири АДРЕСА_1, які раніше належали ОСОБА_6, 20 жовтня 2017 року Хмельницькою районною державною нотаріальною конторою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, оскільки за життя вона прийняла, але не оформила спадкові права на майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 на момент смерті свого сина ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, проживала разом з ним за адресою АДРЕСА_2, та тим самим прийняла спадщину після його смерті.
Також у рішенні зазначено, що не надано доказів на підтвердження того, які особи станом на 15 квітня 1991 року були членами колгоспного двору АДРЕСА_2, головою якого був ОСОБА_4, який помер у 2000 році та після смерті якого у встановленому законом порядку з отриманням відповідних свідоцтв прийняли спадщину ОСОБА_5- мати позивачки, ОСОБА_6 - брат позивачки та сама позивачка ОСОБА_1
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про визнання права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_6, задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на вказану квартиру, виданого 30 листопада 2005 року Богдановецьким ВКП комунальних послуг "Комунальник", на підставі рішення компетентного органу про приватизацію власником квартири є ОСОБА_2 ОСОБА_6 не був власником вказаної квартири, а тому вона не може бути включена до спадкового майна після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/24707/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2018 року в частини відмови у задоволені позову про визнання у порядку спадкування права власності на будинок та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди під час розгляду справи неповно зʼясували обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки безпідставно відмовили у позові, а у поєднанні із незастосуванням правових норм, які підлягають до застосування, ухвалили незаконні та необґрунтовані рішення.
Також судами не було надано належної оцінки та не було враховано докази, які містяться в матеріалах справи, що підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_6 та її матері ОСОБА_5
Обставини справи в частині права власності на спірне майно батька позивачки - ОСОБА_4, померлого у 2000 році та в частині прав на спадщину та складу спадщини (спірний будинок) після його смерті позивачкою не оспорюються.
Відзив на касаційну скаргу
28 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому відповідач зазначала про те, що оскільки ОСОБА_6 на момент смерті не проживав у спірному будинку, доказів цьому позивачка не надала, тому ОСОБА_5 не могла прийняти спадщину після смерті свого сина ОСОБА_6 і позивачка не могла прийняти належну їй частку спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Також, відзив мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки судові рішення ухвалені із додержанням вимог чинного законодавства України, а тому відсутні будь-які підстави для їх скасування.
Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_1, аналогічні доводам її апеляційної скарги, яким надано належну правову оцінку в суді апеляційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 - батько позивачки та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8), який до дня смерті постійно проживав в АДРЕСА_2.
На день смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, в тому числі і на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2. Вказаний житловий будинок на підставі свідоцства про право особистої власності належав ОСОБА_4 та відносився до колгоспному двору, головою якого він був.
Відповідно до архівної довідки № 2648/01-18 від 06 вересня 2017 року згідно із документам архівного фонду Хмельницької районної державної нотаріальної контори встановлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, заведена спадкова справа № 1177-2000 від 08 грудня 2000 року, та його спадкоємцям: дружині ОСОБА_5, сину ОСОБА_6 1955року народження, дочці ОСОБА_1 1952 року народження, видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді спірного будинку в рівних частинах кожному та на гуманітарну матеріальну допомогу за рахунок Швейцарського фонду в сумі 400 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 16).
За життя ОСОБА_5 залишила заповіт на все майно, яке їй належало б на день смерті, на імʼя доньки ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_7 в рівних частинах кожній, який було складено спадкодавцем 17 червня 2013 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину серії НМІ № 700425 та № 700426 від 01 вересня 2017 рокув рівних частинах кожному за заповітом на 1/3 домоволодіння по АДРЕСА_2.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.