Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 559/73/14-ц
провадження № 61-9337св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Ідея Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" - Качор Степана Богдановича, на рішення апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Ковальчук Н. М., Григоренка М. П., Шеремет А. М., від 18 травня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 27 серпня 2008 року між кредитною спілкою "Аккорд" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0157БП4/95/0045411, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 7 064,39 грн, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Протягом строку дії кредитного договору, боржник систематично порушував терміни сплати кредиту і процентів за користування кредитом, в звʼязку з чим йому було надіслано листи-повідомлення з вимогою повернення боргу, які боржник залишив без відповіді і задоволення, заперечень на вимоги не надав. Останній платіж боржником здійснено 29 березня 2011 року. Станом на 10 грудня 2013 року сума боргу відповідача становить 18 989,30 грн, з яких 4 319,88 грн - прострочений борг; 5 224,46 грн - прострочені проценти; 67,88 грн - строкові проценти; 195,52 грн - нарахована плата за обслуговування кредиту; а також пеня за несвоєчасне виконання умов кредитного договору: 8 056,56 грн - пеня за несвоєчасне погашення платежів, 1 125 грн - віндикаційні витрати.
Відповідно до генерального договору про відступлення прав за кредитними договорами КС "Аккорд" від 01 лютого 2008 року, ВАТ "Плюс Банк", який перейменовано у ПАТ "Плюс Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ідея Банк", придбав у КС "Аккорд" права кредитодавця за кредитними договорами.
Посилаючись на те, що на підставі указаного договору про відступлення прав за кредитними договорами від 01 лютого 2008 року банк має право на стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 27 серпня 2008 року, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь ПАТ "Ідея Банк" указану суму боргу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в складі судді Федорова Л. П. від 14 лютого 2014 року позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором № 0157/БП4/95/0045411 від 27 серпня 2008 року в розмірі 18 989,30 грн та 229,40 грн на відшкодування суми судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у звʼязку із тим, що боржник не виконав свої кредитні зобовʼязання за спірним кредитним договором.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 лютого 2014 року скасовано. В задоволенні позову ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновків суду першої інстанції. Підставою існування у банку права на стягнення заборгованості з відповідача позивачем указано генеральний договір про відступлення прав за кредитними договорами від 01 лютого 2008 року. Однак, ПАТ "Ідея Банк" не довело того, що має право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором від 27 серпня 2008 року, який укладений після відступлення кредитною спілкою прав вимог за укладеними кредитами на користь банку, оскільки на момент укладення договору про відступлення прав вимоги зобовʼязання за спірним кредитним договором не існували.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ПАТ "Ідея Банк" - Качор С. Б., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про відмову банку у позові. На думку скаржника, банк має право на предʼявлення вимог до відповідача за спірним кредитним договором на підставігенеральний договір про відступлення прав за кредитними договорами від 01 лютого 2008 року. У матеріалах справи відсутні докази належного виконання позичальником умов кредитного договору, що, на думку скаржника, залишено поза увагою апеляційного суду.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року справу за позовом публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" - Качор Степана Богдановича на рішення апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2016 року призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 лютого 2008 року ВАТ "Плюс банк" уклало з КС "Аккорд" договір про відступлення прав вимоги за яким КС "Акорд" передала банку права кредитодавця за кредитними договорами. ВАТ "Плюс банк" перейменовано на ПАТ "Плюс банк", правонаступником якого є ПАТ "Ідея банк".
27 серпня 2008 року між КС "Аккорд" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0157БП4/95/0045411, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 7 064,39 грн, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
У січні 2014 року ПАТ "Ідея банк" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором від 27 серпня 2008 року на загальну суму 18 989,30 грн, посилаючись на те, що має право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 на підставі договір про відступлення прав вимоги від 01 лютого 2008 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.