Постанова
Іменем України
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 761/13293/16-ц
провадження № 61-27099св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року у складі судді Притули Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2014 року він уклав з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_10 ця квартира належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2008 року, який останній уклав з ОСОБА_8 Після 18 серпня 2014 року у квартирі продовжують проживати відповідачі, які до укладення ним договору купівлі-продажу від 18 серпня 2014 року відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року були зобовʼязані усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_10 права користування квартирою. Зазначав, що ОСОБА_8 з іншими відповідачами порушує його право власності на придбану квартиру.
За викладених обставин ОСОБА_4 просив виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 судовий збір по 137,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі користуються зазначеною квартирою без відповідної правової підстави, чим створюють позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. ОСОБА_5 після продажу ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_1, який її відчужив на користь ОСОБА_4, продовжує проживати у цій квартирі з іншими відповідачами.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; виселення відповідачів з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, не передбачає надання іншого житлового приміщення; розгляд судом іншої адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 про поновлення на реєстраційному обліку не впливає на правильність висновків суду першої інстанції у цій справі щодо наявності підстав для виселення відповідачів; між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо проживання у належній позивачу на праві власності квартирі, тому підстави, передбачені статтею 168 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), у справі не зʼясовуються.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
17 травня 2018 року справу передано до Верхового Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі не отримували копії позовної заяви та не були обізнані про розгляд справи, суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив рішення по суті спору за відсутності відповідачів, належним чином не повідомлених про час і місце розгляду справи. Суди не перевірили наявність підстав для виселення відповідачів зі спірної квартири відповідно до статті 168 ЖК Української РСР. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року ОСОБА_10 відмовлено у виселенні відповідачів, під час придбання квартири ОСОБА_4 був обізнаний про те, що у квартирі проживають ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки представляв інтереси ОСОБА_10 у суді. Суд не залучив до участі в справі орган опікунської ради районної державної адміністрації, відповідачі не мають іншого житла, здійснюють поточний ремонт квартири та сплачують комунальні платежі. Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особа має право займати житло, не бути виселеною або позбавленої свого житла.
Короткий зміст доводів інших учасників справи
У запереченнях, надісланих 14 грудня 2017 року засобами поштового звʼязку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить залишити без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, мотивуючи це тим, що посилання ОСОБА_5 щодо неналежного повідомлення про розгляд справи є безпідставними, оскільки відповідачі викликались у суд через оголошення у пресі у звʼязку з тим, що їх зареєстроване місце проживання (місцеперебування) невідоме, крім того, представник ОСОБА_5 брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. У касаційні скарзі немає заперечень щодо неправильності встановлення обставин у цій справі, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року не містить преюдиційних фактів для цього судового провадження. Представник ОСОБА_5 не заявляв у суді першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі районної державної адміністрації як третьої особи.
У грудні 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 засобами поштового звʼязку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подали відзиви (пояснення), у яких просять задовольнити касаційну скаргу та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з викладенням доводів, які аналогічні тим, що містяться у касаційній скарзі ОСОБА_5
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 серпня 2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав у власність у ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, яка належана останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2008 року.
На момент заявлення цього позову у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_8
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проживають у зазначеній квартирі без реєстрації.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частини перша та друга статті 328 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сімʼї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.