Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 286/2210/16-ц
провадження № 61-10487св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_4 у серпні 2016 року звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у подальшому уточненим, просила на відшкодування матеріальних збитків стягнути з відповідачів в солідарному порядку 102 997, 24 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000, 00 грн з кожного, а також просила розподілити судові витрати.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. 18 серпня 2013 року приблизно о 17:00 год. за зазначеною адресою сталася пожежа, внаслідок якої знищено декілька приміщень, будівельні матеріали та садові інструменти, пошкоджено альтанку, стіни та дах будинку. За цим фактом розпочато досудове розслідування, під час якого встановлено, що пожежа виникла на території сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, в якому зареєстровані та проживають відповідачі. Внаслідок пожежі, яка виникла з вини відповідачів на території їхнього домоволодіння, позивачу завдано значних матеріальних збитків. Також позивач зазнала душевних страждань у звʼязку із знищенням та пошкодженням її майна.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позов не визнали, пояснили, що не є власниками домогосподарства, заподіювача шкоди не встановлено, коли саме була розміщена копа соломи не встановлено.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 65 942, 10 грн на відшкодування майнової шкоди, 5 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 3 853, 30 грн понесених судових витрат. В іншій частині вимог позову відмовлено.
Вирішення процесуальних питань під час виконання рішення суду у справі
Зазначене рішення суду апеляційної інстанції звернуто до примусового виконання.
Старший державний виконавець Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Ковальчук М. Є. у червні 2017 року у межах виконавчого провадження № 53420734 з примусового виконання виконавчого листа № 286/2210/16, виданого 06 лютого 2017 року Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 65 942, 10 грн на відшкодування майнової шкоди, 5 000, 00 грн - моральної шкоди та судових витрат у розмірі 3 853, 30 грн, звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на житловий будинок боржника, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, право власності на яке не зареєстровано.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду подання державного виконавця
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року відмовлено у наданні дозволу старшому державному виконавцю Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на звернення стягнення на нерухоме майно боржника під час виконання рішення суду у цій справі.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що з наданих державним виконавцем доказів в Овруцькому районному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми більшої ніж 70 000, 00 грн на відшкодування завданої шкоди. Про вартість будинку, в якому проживає боржник, будь-яких доказів суду не надано. Як пояснила у судовому засіданні виконавець, з боржника стягується 20 % від доходу (пенсія) на користь стягувача, тобто рішення суду виконується, оскільки зазначений будинок є єдиним місцем проживання боржника та її трьох синів, тому подання не підлягає задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року скасовано та постановлено нову. Надано старшому державному виконавцю Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Ковальчук М. Є дозвіл на звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_3. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 320, 00 грн судового збору.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення частини сьомої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", яке регулює порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а її частина сьома передбачає, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобовʼязаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Виходячи від протилежного, у цьому випадку сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням (74 795, 40 грн) перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (64 000, 00 грн), а тому заборона на звернення стягнення на житло боржника, навіть якщо воно є його єдиним житлом, відсутня. Вартість будинку в цьому випадку не має правового значення.
Звернути стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не видається можливим через дію мораторію на їх продаж.
Наявності інших коштів, крім пенсійних виплат, та майна, окрім зазначеного, не встановлено. Стягнення з таких коштів не може перевищувати 20 %. За весь час, що триває виконавче провадження, тобто за шість місяців, стягувач отримала на відшкодування завданої шкоди лише 1 109, 67 грн, чим порушуються розумні строки виконання судового рішення.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_5 у жовтні 2017 року звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року, просила оскаржувану ухвалу скасувати, залишити в силі ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду подання державного виконавця не врахував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2017 року. У заявника наявний дохід у вигляді пенсії, рухоме майно, земельні ділянки, за рахунок яких можливе виконання зазначеного рішення суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Овруцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області просив врахувати всі обставини справи, ухвалити правомірне та обґрунтоване рішення. Відділ державної виконавчої служби зазначив, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2017 року.
ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 жовтня 2017 року.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.