Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 642/4792/17
провадження № 61-44207св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_5, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року у складі судді Бородіної О. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 без достатніх правових підстав використовує земельні ділянки площею 0,0386 га та 0,0061 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на яких розташоване нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв. м та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв. м, які зареєстровані за ОСОБА_4 на підставі договорів дарування від 01 липня 2010 року № 798 та від 01 липня 2010 року № 796.
Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13 лютого 2017 року № 19-20.08-3-596/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16 лютого 2017 року № 1047/0/225-17 речові права ОСОБА_4 на земельні ділянки на АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням статей 12, 80, 83 ЗК України, земельні ділянки площею 0,0386 га та 0,0061 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідач у період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року не сплачувала за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла у себе майно - грошові кошти.
У звʼязку з наведеними обставинами позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року у розмірі 126 562, 56 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року, позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 120 674,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що грошові кошти, що є предметом позову в даній справі та підлягають стягненню, є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період із 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У вересні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову від позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами помилково ототожнено поняття безпідставного набуття майна з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку; не перевірено, що спірна земельна ділянка дійсно утримується відповідачем без достатніх правових підстав. Для встановлення цих обставин необхідно встановити, з якого моменту орендна плата за користування земельною ділянкою виникає як окреме майно та з якого моменту щодо неї можуть бути заявлені вимоги. Крім того, Харківською радою не надано жодного документу на підтвердження того, що вона є власником даних земельних ділянок і є належним позивачем. Також судами неправильно обрахована сума безпідставно отриманих коштів, оскільки площа нежитлових приміщень складає не 386 кв. м, а складається з приміщень підвалу загальною площею 173,7 кв. м та приміщень першого поверху загальною площею 188,1 кв. м. Позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідач неодноразово звертався до позивача із заявами про укладення договору оренди земельних ділянок, на що отримував відмови. Предʼявлення позову обумовлено планами щодо знесення належних ОСОБА_4 будівель з метою звільнення зайнятої земельної ділянки.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відзиві на касаційну каргу Харківська міська рада зазначала, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, згідно яких до моменту оформлення власником обʼєкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей обʼєкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобовʼязаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме - нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв. м та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв. м, які зареєстровані за нею на підставі договорів дарування від 01 липня 2010 року № 798 та від 01 липня 2010 року № 796 (а. с. 95, 183-186).
Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13 лютого 2017 року № 19-20.08-3-596/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16 лютого 2017 року № 1047/0/225-17 речові права на земельні ділянки на АДРЕСА_1 не зареєстровані (а. с. 113-114).