Постанова
Іменем України
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 761/794/15-ц
провадження № 61-13789св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5,
відповідач: ОСОБА_6,
треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Одинадцята київська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року у складі суддів: Немировської О В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, надання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла рідна сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_9, про що вона випадково дізналась лише у серпні 2014 року. Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. На день її смерті спадкоємцями були рідні сестри - позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_10, оскільки спадкоємців першої черги та заповіту не було. У звʼязку з тим, що позивач не знала про смерть спадкодавця, у строк визначений для прийняття спадщини до нотаріуса вона не зверталась, тому строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено з поважних причин.
Проте, інша сестра ОСОБА_10, знаючи про факт смерті сестри та не повідомивши позивача про це, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала 26 вересня 2013 року свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_10 померла та єдиною спадкоємицею після неї є дочка - відповідач ОСОБА_6, яка має право на Ѕ частину спадкового майна. З огляду на те, що мати відповідача ОСОБА_10, звертаючись до державного нотаріуса із заявою про отримання спадкового майна після смерті ОСОБА_9, свідомо не повідомила його про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_4 та прийняла спадщину, оформивши на себе право власності на усе спадкове майно, видане на її імʼя свідоцтво про право на спадщину за законом має бути визнане судом недійсним, а отримане відповідачем свідоцтво про право на спадщину за законом підлягає частковому визнанню недійсним. Відповідно до вимог статтей 1272, 1280 ЦК України спадщина підлягає перерозподілу між спадкоємцями шляхом визнання за позивачем права власності на Ѕ частину вищевказаної квартири.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 26 вересня 2013 року, видане на імʼя ОСОБА_10 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 квітня 2015 року, видане на імʼя ОСОБА_6 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2; надати ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року; перерозподілити спадкове майно, визнавши за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину вказаної квартири, зменшивши частку ОСОБА_10 в спадковому майні щодо вказаної квартири до Ѕ її частини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 вересня 2013 року, видане на імʼя ОСОБА_10 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Марцинкевич Л. А., на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 квітня 2015 року, видане на імʼя ОСОБА_6 державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори ТютюнІ. М., на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Перерозподілено спадкове майно, визнавши за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, зменшивши частку ОСОБА_10 в спадковому майні щодо квартири АДРЕСА_1 до Ѕ її частини. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 141 грн. 20 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через хворобу позивача, її похилий вік та обмежені фізичні можливості, недобросовісні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_10, вона була необізнана про смерть спадкодавця, а тому не подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, що є підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, перерозподілу спадщини та визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та додаткове рішення цього суду від 17 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є обʼєктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій.
Висновки суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме посилання позивача на те, що про смерть рідної сестри їй стало відомо лише через півтора року після цього - у серпні 2014 року, оскільки вона з нею не спілкувалася протягом тривалого часу, є помилковими та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки сам по собі факт необізнаності про смерть спадкодавця не свідчить про наявність істотних труднощів для спадкоємця для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори і не є причиною, повʼязаною з обʼєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5
У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом № 296/5 Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, мати відповідача мала повідомити нотаріусу про існування іншого спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_9, проте свідомо приховала даний факт. Крім того, висновок апеляційного суду про недоведеність поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не відповідає дійсним обставинам справи. Позивачем надано належні докази того, що через похилий вік та отриману у 2012 році травму вона обмежена в пересуванні, тому була позбавлена можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
(2) Позиція ОСОБА_6 - відповідача у справі
У запереченні на касаційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_13, зазначив про те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. В судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 було підтверджено про те, що останній разом із ОСОБА_10 приїжджав до ОСОБА_4 за місцем її проживання, та повідомили останню про похорони її рідної сетри ОСОБА_9 Всі учасники справи є родичами та проживали у місті Києві, тому позивач не могла не знати про смерть рідної сестри, проте із власних міркувань свідомо не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Посилання позивача на неможливість подати заяву через похилий вік та хворобу не підтверджені належними доказами та вказані обставини обґрунтовано спростовані рішенням апеляційного суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційне провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_4, яка померла 06 липня 2016 року.
15 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відновлено касаційне провадження у справі та залучено правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до участі у справі, яка переглядається.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.