Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 308/6102/16-ц
провадження № 61-48594св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання прав і обовʼязків забудовника частини житлового будинку та визнання права користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є спадкоємицею першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року сина - ОСОБА_6, який за життя отримав право виконувати будівельні роботи, тобто набув прав і обовʼязків забудовника житлового будинку на АДРЕСА_1, та набув права користування присадибною земельною ділянкою площею 0,11 га для будівництва та обслуговування будинку. За життя її син, ОСОБА_6, отримав земельну ділянку, на якій у період з 1990 по 1994 роки збудував житловий будинок на АДРЕСА_1, у якому проживав разом зі своєю сімʼєю, однак вказаний будинок в експлуатацію не ввів, право власності на нього не зареєстрував. В період будівництва будинку позивачка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 (батько ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року) брали участь у будівництві вказаного будинку, у тому числі надавали фінансову допомогу на придбання будівельних матеріалів для перебудови домоволодіння. ОСОБА_6 отримав право виконувати будівельні роботи, відтак набув прав і обовʼязків забудовника житлового будинку, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної Ради народних депутатів № 77 "Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку та видачу "Свідоцтва про забудову садиби" гр. ОСОБА_6." від 17 травня 1990 року, дозволом на право виконання будівельних робіт, будівельним паспортом на забудову земельної ділянки від 25 травня 1990 року. Після смерті сина позивачка в липні 2010 року звернулась до Ужгородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову нотаріуса у звʼязку із відсутністю правовстановлюючих документів. Земельну ділянку для будівництва було виділено її сину, яку в подальшому було відведено, а тому вважає, що з моменту відведення земельної ділянки її син набув право користування земельною ділянкою. Посилаючись на те, що до моменту смерті усі права та обовʼязки забудовника житлового будинку належали її сину, ОСОБА_6, отже до неї як спадкоємця за законом (першої черги) перейшли права та обовʼязки забудовника на 1/10 частину вказаного житлового будинку.
Остаточно просила визнати за нею права і обовʼязки забудовника на 1/10 частину зазначеного житлового будинку після смерті ОСОБА_6; визнати за нею право користування вказаною земельною ділянкою площею 0,11 га у порядку спадкування за законом як за спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про перехід до неї прав та обовʼязків забудовника житлового будинку не підлягають задоволенню у звʼязку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки з часу відмови нотаріуса у видачи свідоцтва про право на спадщину до часу предʼявлення позовної заяви до суду минуло майже шість років.
Стосовно вимоги позивачки про визнання права користування присадибною земельною ділянкою суд дійшов висновку про те, що право користування не є у цьому випадку майновим правом що входить до складу спадщину, а земельна ділянка як майно спадкодавцю у встановленому законом порядку у власність виділена не була.
Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання прав і обовʼязків забудовника частини житлового будинку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 права та обовʼязки забудовника на 1/10 частину житлового будинку АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом у червні 2016 року в межах позовної давності, оскільки про своє право забудовника житлового будинку в порядку спадкування вона довідалась лише 4 жовтня 2013 року під час апеляційного перегляду рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та приватної особистої власності та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про встановлення часток у праві на спадщину за законом, коли із наданої представником ОСОБА_2 копії будівельного паспорту на спірний житловий будинок їй стало відомо про законність будівництва, а відтак - про наявність у неї підстав для звернення до суду із позовом саме про визнання прав та обовʼязків забудовника цього житлового будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу № 308/6102/16-ц з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року поновлено ОСОБА_3 процесуальний строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року; відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3; у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги відмовлено.
Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 257, 261, 267, 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, позивачка зверталась з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на спірне майно ще у 2010 році, отже саме з цього часу у неї виникла обʼєктивна можливість дізнатись про наявні документи в БТІ, витребувати їх та направити до суду. Подаючи апеляційні скарги на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року у справі № 712/2-2092/2011, позивачка зазначала в тексті скарг, що до складу спадщини ввійшли права забудовника, та посилалась на відповідні рішення, що свідчать про законність будівництва спірного будинку. Крім того, спадкоємцями за померлим ОСОБА_6 є його мати ОСОБА_1 (позивачка), брат ОСОБА_5, дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, а частка спадкодавця в колгоспному дворі складала 1/3, а не 1/2, як вказано в позовній заяві, тому позивака має право на визнання права власності забудовника на 1/15 частину спірного житлового будинку, а не на 1/10 частину.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 257, 261, 267, 1216 ЦК України. Зокрема, постановою державного нотаріуса від 7 липня 2010 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало спадкодавцю, через відсутність правовстановлюючих документів на це майно, отже саме з цього часу почався відлік позовної давності до заявлених позовних вимог. Крім зазначеного, суд апеляційної інстанції, визнаючи за позивачкою права та обовʼязки забудовника на 1/10 частину житлового будинку, неправильно визначив розмір частки, оскільки успадкованою за померлим може бути тільки половина з 1/3 цих прав та обовʼязків, а позивачка є одним із пʼяти спадкоємців та має право вимоги щодо визнання за нею прав та обовʼязків забудовника на 1/30 частину житлового будинку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзивах (запереченнях) на касаційні скарги ОСОБА_1 просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що лише отримавши копії будівельного паспорта на домоволодіння з рішенням Закарпатського апеляційного суду від 4 жовтня 2013 року, позивачка дізналася, що спірний житловий будинок побудовано законно і що вона має підстави для подачі позову до суду про визнання за нею права забудовника цього будинку. Крім того, статус ОСОБА_1 як спадкоємця прав та обовʼязків забудовника 1/10 частини спірного житлового будинку відповідачами не оспорював ся ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Тому безпідставним є твердження, що спірний житловий будинок є колгоспним двором.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди встановили, що у період з 1990 по 1994 роки ОСОБА_6 збудував житловий будинок АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій збудовано цей житловий будинок, у власність передана не була.