Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 496/3631/16-ц
провадження № 61-41148св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року у складі судді: Дранікова С. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Таварткіладзе О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання права власності на частину будинку.
Позовна заява обґрунтована тим, що будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 136,90 кв. м, жилою площею 75,00 кв. м та 1/3 частину господарських споруд літ. Б - гараж, літ. В - літня кухня, літ. Г - сарай, літ. І - цистерна, № 4-3 - огорожа, розташований на земельній ділянці 0,3424 га, був особистою приватною власністю його батька, тому є спадковим майном, яке повинно бути поділено між спадкоємцями першої черги - сторонами по справі, після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в порядку спадкування за законом.
ОСОБА_4 просив визнати за ним право приватної власності на 1/3 частину спірного житлового будинку та 1/3 частину господарських споруд в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 136,90 кв. м, жилою площею 75,00 кв. м, та на 1/3 частину господарських споруд літ. Б - гараж, літ В - літня кухня, літ Г - сарай, літ. І - цистерна, №4-3 огорожа, розташований на земельній ділянці 0,3424 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що спірний будинок був побудований у 1983 році. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 1987 року розірваний шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 1987 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якою за ОСОБА_7 визнане право власності на спірний житловий будинок, та з останнього стягнуто на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію за половину спірного будинку в розмірі 5 000 крб, терміном остаточного погашення - 02 грудня 1988 року. Відповідач не надала належних та допустимих доказів для встановлення дати початку спільного проживання відповідача та ОСОБА_7, джерел появи грошових коштів, якими ОСОБА_7 було сплачено половину вартості спірного житлового будинку ОСОБА_8 Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є син ОСОБА_4, дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6, які у встановлений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Аргументи учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили кровну спорідненість позивача і спадкодавця. Апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 496/2421/18 про встановлення факту відсутності кровного споріднення між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, тому оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена із порушенням норм процесуального права. Акцентує увагу на тому, що суди не зʼясували час, коли був побудований спірний будинок.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі відкрите касаційне провадження.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що у березні 1994 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок та господарські споруди за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, провулок 3 Івана Липи, буд. 2. Вказаний будинок належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 лютого 2009 року і відповідно до технічного паспорту на будинок побудований у 1983 році.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 1987 року розірваний шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 1987 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якою за ОСОБА_7 визнане право власності на спірний житловий будинок, та з останнього стягнуто на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію за половину спірного будинку в розмірі 5 000 крб, терміном остаточного погашення - 02 грудня 1988 року.