ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/7058/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Смирнової Ю.М.
від 27.09.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дикунської С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А.
від 29.01.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компас Х"
про присудження до виконання обовʼязку в натурі
за участю представників:
позивача - Петраш С.А.
відповідача - Шишка Ю.М.
третьої особи - не зʼявився.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", в якому просить суд присудити до виконання Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" обовʼязку в натурі, а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" оригінали кредитного договору №4К14363И від 04.12.2015 та усіх інших документів, що підтверджують перехід ТОВ "Софа ЛТД" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Х" за вищезазначеним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки №4К14363И/П від 25.10.2016).
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компас Х" укладено кредитний договір від 04.12.2015 №4К14363И. З метою забезпечення виконання даного кредитного договору між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" був укладений договір поруки №4К14363И/П від 25.10.2016, шляхом використання електронного цифрового підпису згідно п. 17 договору поруки. 26.10.2016 позивач як поручитель виконав обовʼязок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Х" перед кредитором - Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за вказаним кредитним договором, а саме: погасив борг в сумі 36027124,09 грн згідно платіжного доручення №360 від 26.10.2016. У разі виконання поручителем зобовʼязання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обовʼязок боржника, що відповідає ст. 556 Цивільного кодексу України. Однак відповідач відмовляється надати позивачу вище перелічені документи, чим порушує право позивача на визнання його новим кредитором.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
25.10.2018 між ТОВ "Софа ЛТД" (позивач, поручитель за договором) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", яке в подальшому змінило своє найменування на АТ КБ "Приватбанк (відповідач, кредитор за договором) укладено Договір поруки №4К14363И/П (далі - Договір поруки), предметом якого згідно п. 1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Компас Х" (боржник) своїх зобовʼязань за Кредитним договором № 4К14363И від 04.12.2015 (далі - Кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, встановлені Кредитним договором.
За умовами п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовʼязку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Поручитель згідно п. 3 Договору поруки з умовами Кредитного договору ознайомлений.
Положеннями п. п. 5, 6 Договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником обовʼязку п. 1, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобовʼязання. Поручитель зобовʼязаний виконати обовʼязок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги (п. 5).
Сторони погодили (п. 10 Договору поруки), що кредитор зобовʼязаний у випадку виконання поручителем обовʼязку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання обовʼязків належним чином посвідчені копії документів на підтвердження обовʼязків боржника за Кредитним договором.
Цей договір згідно п. 11 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобовʼязань.
Договір поруки укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису відповідно до укладеної між позивачем та відповідачем угоди від 03.06.2016 про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що на виконання своїх зобовʼязань за Договором поруки з огляду на невиконання боржником свого обовʼязку перед кредитором, позивачем перераховано грошові кошти в якості оплати за Кредитним договором, на підтвердження чого до матеріалів справи додано платіжне доручення № 360 від 26.10.2016 на суму 36027124,09 грн.
Проте відповідачем документів поручителю на підтвердження права вимоги до боржника за Договором поруки не передано, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про зобовʼязання АТ КБ "Приватбанк" передати ТОВ "Софа ЛТД" оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобовʼязань за Кредитним договором.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 у справі №910/7058/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди виходили з того, що умовами договору поруки та приписами чинного законодавства не передбачено обовʼязку кредитора передати поручителю саме оригінали документів на підтвердження права вимоги до боржника. За висновками суду, зазначене свідчить про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого ним подано даний позов, що вказує на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" 25.02.2019 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі №910/7058/18, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі №910/7058/18 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД".
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції неповно зʼясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а відтак вони є незаконними, необґрунтованими та підлягають скасуванню.
26.10.2016 позивачем виконано умови договору поруки, кредит повернуто, відсотки сплачено, що підтверджується платіжним дорученням №360 від 26.10.2016 на суму 36027124,09 грн, призначення платежу -виконання обовʼязків по кредитному договору №4К14363И від 04.12.2015, згідно договору поруки №4К14363И/П від 25.10.2016.
Отже, позивач набув прав кредитора по відношенню до TOB "КОМПАС X" за вказаними кредитними договорами, а також за укладеними на їх забезпечення договорами застави права вимоги.
Натомість, відповідач, в порушення умов договору поруки № 4К14363И/П від 25.10.2016, не передав позивачу у встановлений договором строк документи, що підтверджують обовʼязки TOB "КОМПАС X" за кредитним договорами.
Судами при прийнятті рішень у справі №910/7058/18 не було враховано положень договору поруки №4К14363И/П від 25.10.2016 щодо обовʼязку банку, у випадку виконання поручителем обовʼязку боржника за кредитним договором №4К14363И від 04.12.2015 передати поручителю впродовж пʼяти робочих днів з моменту виконання обовʼязків оригіналів документів, що підтверджують обовʼязки боржника за зазначеним кредитним договором.
Суди першої та апеляційної інстанції не надавши даним фактам належної оцінки тим самим не повно зʼясувавши обставини, які мають значення для справи та не врахувавши положення ч. 1 ст. 556, п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, чим порушили статтю 20 Господарського кодексу України і тим самим позбавили позивача процесуальних прав, передбачених ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
В порушення вимог статті 236 ГПК України суди першої та апеляційної інстанції, не дослідили повно та всебічно обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень (підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні), не встановили характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосували норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.
Зазначення судом першої інстанції про відсутність в матеріалах справи звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про надання документів необхідних для переходу прав кредитора, наявності вини відповідача у ненаданні таких документів, а також доказів наявності відмови відповідача від передання таких документів скаржник вважає недоречним, так як діючим законодавством України не передбачено надсилання поручителем як стороною договору пропозиції/вимоги про виконання кредитором (відповідачем) свого зобовʼязання, передбаченого умовами цього ж договору.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач та третя особа відзиву на касаційну скаргу не подали.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову господарські суди виходили з того, що умовами Договору поруки та приписами чинного законодавства не передбачено обовʼязку кредитора передати поручителю саме оригінали документів на підтвердження права вимоги до боржника. За висновками суду, зазначене свідчить про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого ним подано даний позов, що вказує на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Підставами виникнення цивільних прав та обовʼязків згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків.
Надаючи оцінку правовідносинам, які склались між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначив, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, за яким, на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовʼязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовʼязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовʼязання частково або у повному обсязі.
За приписами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовʼязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зміст договору на підставі ст. 628 ЦК України становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовʼязковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.