ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15567/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Київського національного університету технології та дизайну
на рішення Господарського суду міста Києва
(судді - Баранов Д.О.)
від 07.12.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Калатай Н.Ф.; судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.)
від 20.02.2019
у справі № 910/15567/17
за позовом Київського національного університету технологій та дизайну
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України
про визнання додаткового договору до договору про оренду державного нерухомого майна недійсним,
за участю представників учасників справи:
позивача - Дасюк В.В.;
відповідача 1 - не зʼявився;
відповідача 2 - Загородня Д.М.;
третьої особи - не зʼявився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Київський національний університет технологій та дизайну звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича про визнання додаткового договору №5218/06 від 25.04.2016 до договору про оренду державного нерухомого майна недійсним.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами 25.04.2016 додатковий договір №5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5218 від 23.03.2010 укладений з порушенням вимог частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 позов задоволено. Визнано недійсним додатковий договір №5218/06 від 25.04.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5218 від 23.03.2010, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 залишено без змін.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки на момент укладення договору № 5218/069 (25.04.2016) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 Міністерство освіти і науки України повідомило про намір використовувати майно для власних потреб, оспорюваний договір суперечить приписам частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
2.3. Постановою Верховною Суду від 30.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/15567/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
2.4. При цьому Верховний Суд зазначив, що господарські суди, дійшовши висновків щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного додаткового договору, не встановили, яке саме право позивача порушується або не визнається, або оспорюється у звʼязку з укладенням цього договору, зважаючи на те, що Київський національний університет технологій та дизайну не є стороною укладеного додаткового договору.
2.5. При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у позові відмовлено.
2.6. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:
- 23.03.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5218 за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 86,90 кв.м. гаражного боксу, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2009 і становить 378 265, 00 грн;
-майно передається в оренду з метою розміщення автомийки (п. 1.2. договору);
-відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди;
-цей договір укладено строком на один рік, що діє з 23.03.2010 до 23.03.2011 включно (п. 10.1. договору);
-за умовами пунктів 10.3 та 10.4 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6.1 договору);
-23.03.2010 сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна загальною площею 86,9 м2 за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну;
-додатковими договорами № 5218/01 від 04.04.2011, № 5218/02 від 23.03.2012, № 5218/03 від 12.03.2013, № 5218/04 від 22.03.2013, № 5218/05 від 29.05.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 сторони неодноразово продовжували строк дії договору;
-зокрема, пунктом 1 додаткового договору № 5218/05 від 29.05.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 сторони визначили, що договір продовжено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 29.05.2013 до 29.04.2016 включно;
- Міністерство освіти і науки України звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву, Київського національного університету технологій та дизайну та Фізичної особи-підприємця Кіктєва Є.О. із листом щодо припинення дії договору оренди, у якому зазначило, що Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління, повідомляє, що в подальшому договір оренди продовжено не буде, оскільки, власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб;
-Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву листом № 30-06/12152 від 01.12.2015 повідомило Фізичну особу-підприємця Кіктєва Є.О., Київський національний університет технологій та дизайну, Міністерство освіти і науки України, що враховуючи лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-16658 від 16.11.2015, керуючись статтею 764 Цивільним кодексом України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 10.5 договору оренди, регіональне відділення, як орендодавець по договору, має намір припинити строк дії у звʼязку із закінченням 29.04.2016 договору оренди;
-проте 25.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем було укладено додатковий договір № 5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010, яким продовжено строк його дії на 2 роки і 11 місяців, з 30.04.2016 до 31.03.2019 включно.
2.7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- наказом Міністерства освіти та науки України від 09.08.2017 №2017 "Про закріплення державного майна за Київським національним університетом технологій та дизайну" закріплено на праві господарського відання за Київським національним університетом технологій та дизайну нерухоме державне майно, згідно з додатком, в тому числі і спірне орендоване майно. Докази закріплення спірного орендованого майна за позивачем на праві господарського відання чи оперативного управління Міністерством освіти та науки України на час укладання спірного додаткового договору 25.04.2016 в матеріалах справи відсутні.
- виходячи із характеру спірних правовідносин, Київським національним університетом технологій та дизайну, як балансоутримувачем обʼєкта оренди не доведено суду належними та допустимими засобами доказування порушення прав останнього, або невизнання, або оспорення у звʼязку з укладенням оспорюваного додаткового договору станом на 25.04.2016;
-на підставі статті 287 Господарського кодексу України державні підприємства - балансоутримувачі втратили право бути орендодавцями нерухомого майна, що перебуває у державній власності, такі права належать Фонду державного майна України та його регіональним відділенням. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2007 у справі № 3-2398к07;
- позивачем не підтверджено беззаперечними засобами доказування факту письмового повідомлення власником майна - Міністерством освіти і науки України не пізніше як за три місяці до закінчення терміну договору орендаря - Фізичну особу-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича про намір використовувати орендоване майна для власних потреб.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2019, Київський національний університет технологій та дизайну подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статтю 70 Закону України "Про вищу освіту", а також норми процесуального права, а саме: статті 4, 5, 75, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України, при дослідженні обставин щодо порушення прав та законних інтересів скаржника. Так, господарські суди не зробили висновків, які б стосувалися даної конкретної справи, не встановили чи порушує оспорюваний додатковий договір законний інтерес позивача;
-судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки неправомірності дій Регіонального відділення Фонду державного майну України по місту Києву з укладення оспорюваного додаткового договору, чим порушено статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України;
-при перевірці підстав для визнання оспорюваного додаткового договору недійсним судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме: статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 9, 10, 11, 12, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Київського національного університету технологій та дизайну Фізична особа-підприємець Кіктєв Євген Олександрович просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому наведено такі доводи:
-посилання позивача на порушення його речового права щодо спірного майна не відповідають дійсності;
-відсутні умови, передбачені частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", для визнання оспорюваного договору недійсним, а саме: відсутні докази обізнаності орендаря про те, що власник має намір використовувати спірне майно для власних потреб у звʼязку з чим договір не буде продовжено, у встановлений законодавством строк - за 3 місяці до закінчення терміну договору;
-відсутні підстави для визнання недійсним додаткової угоди до договору з моменту його укладення, оскільки в матеріалах справи є докази, що скаржником (Університетом) підписувались після укладення оскаржуваного додаткового договору акти наданих послуг, а ФОП оплачував такі орендні послуги, оплати таких послуг не повертались позивачем на адресу ФОП. З урахуванням практики Верховного Суду України (постанова від 18.08.2014 у справі № 3-38гс14, від 23.12.2015 у справі № 3-1143гс15), а також фактичних обставин справи, зокрема того, що договір припинив свою дію на момент перегляду даної справи з 31.03.2019, оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним з моменту його укладення.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд
4.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, яка була чинною на момент звернення до суду Київським національним університетом технологій та дизайну з позовом у даній справі, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субʼєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.