ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 907/399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал"
відповідач - Фізична особа-підприємець Палінкаш Іван Михайлович
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Палінкаша Івана Михайловича
на постанову Західного апеляційного господарського суду у складі Якімець Г.Г. - головуючого, Матущака О.І., Мирутенка О.Л. від 27 грудня 2018 року та рішення Господарського суду Закарпатської області у складі Ремецькі О.Ф. від 18 жовтня 2018 року
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 646 "Про місця доставки товарів транспортними засобами" та наказу Державної митної служби України від 27.08.2012 №426 "Про ведення переліку місць доставки" Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі - ТОВ "Термінал", позивач) на належній йому території за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Промислова, 2 створено "місце доставки товару", яке до 21.03.2016 було включено Держмитслужбою України до Переліку місць доставки товару (далі - Перелік) з присвоєнням коду місця доставки 305-002-1-1.
2. Власним наказом від 20.02.2014 №3 позивач затвердив вартість послуг підприємства за місцем доставки товарів при митному оформленні вантажів у розмірі 300 грн. за одне митне оформлення та розмістив цю інформацію в місці доставки.
3. За період з 20.06.2015 по 21.03.2016 Фізична особа-підприємець Палінкаш Іван Михайлович (далі - ФОП Палінкаш І.М., відповідач) здійснив експорт товарів та оформив 223 митні декларації (далі - МД). При оформленні МД у графі 30 "місцезнаходження товарів" відповідач указав код 305-002-1-1, який відповідно до Переліку ідентифікує місце доставки митних вантажів з ТОВ "Термінал", м. Тячів, вул. Промислова, 2.
Короткий зміст позовних вимог
4. У червні 2018 року ТОВ "Термінал" звернулося з позовом до ФОП Палінкаша І.М. (далі - відповідач) про стягнення 66 900 грн. заборгованості за послуги місця доставки митних вантажів (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
5. Позивач посилається на факт укладення між сторонами публічного договору з надання послуги "місця доставки митних вантажів", яке відбулося шляхом зазначення відповідачем у графі 30 оформлених ним у період з 20.06.2015 по 21.03.2016 223 митних декларацій належної позивачу території (з відповідним присвоєним кодом 305-002-1-1) в якості місця доставки вантажу з метою проведення щодо нього органом доходів і зборів митних формальностей в режимі експорту та подальшого споживання відповідачем послуги "місця доставки митних вантажів" вартістю 300 грн. за кожне митне оформлення відповідно до кількості складених відповідачем МД.
Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій
6. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27 грудня 2018 року, позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66 900 грн. заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів.
7. Суди попередніх інстанцій з посиланням на приписи статті 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановили факт укладення між сторонами публічного договору з надання послуг "місця доставки митних вантажів", що відбулося шляхом (1) добровільного замовлення відповідачем відповідної послуги - зазначення коду 305-002-1-1 у графі №30 МД та (2) користуванні створеними позивачем згідно з вимогами законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ТОВ "Термінал" у м. Тячів вул. Пролетарська, 2, тобто користування послугами "митного терміналу" при здійсненні митного оформлення товарів в режимі експорт.
8. Аналізуючи вимоги статей 247, 248, 318, 321 Митного кодексу України, суди дійшли висновку, що вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей у будь-якому випадку повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю, яка згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 646 розташовується на території місця доставки товару (у даному випадку - обрана відповідачем територія позивача). При цьому відповідачем не доведено виконання митних формальностей при вивезенні товарів за межі митної території України у спірний період поза місцем розташування митних органів, як і не доведено знаходження його транспортних засобів з товарами під час виконання митних формальностей поза місцем доставки товарів "305-002-1-1" на території ТОВ "Термінал", яке вказане у митних деклараціях.
9. Спростовуючи заперечення відповідача проти факту надання послуг, апеляційний суд також зазначив, що наявність чи відсутність у законодавстві визначення поняття "надання послуг місця доставки митних вантажів" не ставиться в залежність до застосування статті 633 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки сторони діють вільно та на свій розсуд, самостійно визначають зміст, умови, порядок та правила надання послуг, які ними надаються, а обовʼязки між сторонами виникають на підставі договору, що відповідає положенням статті 11 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
11. Судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписи частини 2 статті 258 та частини 4 статті 259 Митного кодексу України, відповідно до яких експортні вантажі доставляються до зони митного контролю лише у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про необхідність їх предʼявлення, а в інших випадках переміщення товарів через митний кордон здійснюється без такого предʼявлення.
12. При цьому заповнення графи 30 митної декларації є обовʼязковим реквізитом такого документу, що регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651. Проте сама по собі обставина заповнення відповідачем графи 30 МД із зазначенням коду позивача не свідчить про фактичне користування послугами "місця доставки товару" та не має наслідком виникнення у відповідача обовʼязку з оплати послуг, оскільки таке користування відбувається тільки у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про проведення митного оформлення товару у місці доставки товару, до якого у цьому разі будуть доставлятись товари з метою їх предʼявлення митному органу.
13. Так, відповідач не користувався послугами позивача, оскільки у спірний період здійснення митного оформлення товарів та їх випуск за межі території України відповідно до вищевказаних положень законодавства відбувався без їх предʼявлення органу доходів і зборів за зазначеним у митних деклараціях місцем розташування товарів, що підтверджується листом Закарпатської митниці ДФС від 25.04.2018 № 517/28/07-70-18 та розʼясненням Державної фіскальної служби України в листі від 01.08.2014 №1085/7/99-99-24-01-06-17 щодо практичного застосування частини 2 статті 258 Митного кодексу України.
14. Крім того, позивачем не надано доказів у підтвердження змісту наданих ним відповідачу послуг, а саме: які саме послуги були надані, їх вид, перелік, характеристики та те, що такі послуги підпадають під ознаки діяльності з надання публічних послуг. У свою чергу відповідач відповідно до статті 642 ЦК України не вчиняв жодних дій щодо акцепту публічної оферти позивача, а отже між сторонами взагалі відсутні взаємовідносини з приводу надання послуг місця доставки товару, які б підпадати під правове регулювання публічного договору.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
15. Відповідно до вимог митного законодавства з метою переміщення товару в режимі експорту відповідач обовʼязково повинен був доставити такий товар у відповідну зону митного контролю, яка відображена в графі 30 митної декларації, тобто доставка товару до зони митного контролю передує заповненню декларації та її поданню митному органу. У звʼязку з чим користування обраною відповідачем послугою "місця доставки товару" з відповідним кодом відбувається щодо кожного випадку заповнення митної декларації.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
16. Статтею 248 Митного кодексу України (далі - МК України) врегульовано, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
16.1. Відповідно до частини 3 статті 247 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому органі доходів і зборів з предʼявленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
16.2. Інше передбачено частиною 2 статті 258 МК України, відповідно до якої за рішенням органу доходів і зборів митне оформлення та випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до митного режиму експорту може здійснюватися без їх предʼявлення органу доходів і зборів, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. Рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх предʼявлення органу доходів і зборів або про необхідність такого предʼявлення приймається органом доходів і зборів на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту прийняття митної декларації, заповненої у звичайному порядку відповідно до митного режиму експорту.