ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" - не зʼявився,
Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного
товариства "Український комунальний банк" - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 (у складі колегії суддів: Шевель О.В. (головуючий), Пуль О.А., Фоміна В.О.)
у справі № 913/317/18
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН"
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк"
про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення запису з Державного реєстру іпотек,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАН" (далі - СТОВ "ЛАН") звернулося до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" (далі - ПАТ "Український комунальний банк"), у якому просило зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення зерносховища за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. 30 років Перемоги, 48, номер РПВН 17737665, а також нежилого приміщення адміністративної будівлі за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. Леніна, 6, номер РПВН 17738658, які були предметом договору іпотеки від 26.02.2007, укладеного з ПАТ "Український комунальний банк".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зобовʼязання позивача за кредитним договором від 26.02.2007 № 60/07-Ю, укладеним з ПАТ "Український комунальний банк", припинилося у звʼязку із належним його виконанням, тому іпотека за договором від 26.02.2007, яким забезпечувалося виконання зазначеного кредитного договору, також є припиненою, що дає підстави для зняття заборони відчуження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують припинення основного зобовʼязання, у забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки, та припинення іпотеки у будь-який інший спосіб, визначений статтею 17 Закону України "Про іпотеку", вимоги позивача про зняття заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки задоволенню не підлягають.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 01.10.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Знято заборону відчуження нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення зерносховища за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. 30 років Перемоги, 48, номер РПВН 17737665, а також нежилого приміщення адміністративної будівлі за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. Леніна, 6, номер РПВН 17738658, які були предметом договору іпотеки від 26.02.2007 № 60/07-Ю, посвідченого приватним нотаріусом Троїцького нотаріального округу Луганської області Толченовою Оленою Вікторівною, реєстр № 389.
Апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобовʼязання або закінчення строку дії іпотечного договору, що кореспондується з положеннями пункту 6.2 договору іпотеки, яким встановлено, що іпотека та, відповідно, і цей договір, припиняє чинність у разі припинення основного зобовʼязання, забезпеченого цією іпотекою. Матеріали, що були наявні у справі на момент її розгляду судом першої інстанції, містять основні умови кредитного договору, виконання якого було забезпечено іпотекою та заставою. Із наданих позивачем суду першої інстанції доказів (зокрема, копій банківських виписок) вбачається, що позивач у період з 27.02.2007 по 15.06.2007 користувався позиковими коштами, перерахованими банком на його рахунок, та здійснив із вказаного рахунку платежів на загальну суму 1 060 000,00 грн; у подальшому, в період з 01.08.2007 по 01.10.2007 ним було повернуто банку вказану суму кредитних коштів, також у період з 28.02.2007 по 28.09.2007 сплачено 79 078,44 грн відсотків за користування короткостроковим кредитом. Крім того, у банківській виписці від 01.10.07 на суму 210 490,00 грн, що відповідає заставній вартості предмета договору іпотеки, міститься відмітка про списання іпотечного договору згідно з кредитним договором від 26.02.2007 № 60/07-Ю.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2019 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український комунальний банк" подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019, а рішення Господарського суду Луганської області від 01.10.2018 залишити в силі.
Касаційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український комунальний банк" обґрунтовує, зокрема тим, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем, які не підтверджують припинення основного зобовʼязання за кредитним договором, а відтак відсутні підстави вважати припиненою іпотеку, якою це зобовʼязання було забезпечено.
У відзиві на касаційну скаргу СТОВ "ЛАН" зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
03.04.2018 до Верховного Суд надійшло клопотання представника ПАТ "Український комунальний банк" адвоката Козаренка Є.В., у якому порушено питання про відкладення розгляду касаційної скарги у звʼязку з участю зазначеного представника у іншому судовому засіданні у справі № 372/3465/18, призначеного на цю ж дату.
Касаційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на те, що: ухвалою Касаційного господарського суду від 01.03.2019 у даній справі явка учасників справи в судове засідання з розгляду касаційної скарги обовʼязковою не визнавалася; викладене у відповідному клопотанні не підтверджено жодним документом; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги за відсутності представника банку.
СТОВ "ЛАН" в судове засідання свого представника не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обовʼязковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обовʼязком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога СТОВ "ЛАН" про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення зерносховища за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. 30 років Перемоги, 48, номер РПВН 17737665, а також нежилого приміщення адміністративної будівлі за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. Леніна, 6, номер РПВН 17738658, які були предметом договору іпотеки від 26.02.2007, укладеного з ПАТ "Український комунальний банк".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, СТОВ "ЛАН" послалося на те, що 26.02.2007 між ним і ПАТ "Український комунальний банк" укладено кредитний договір № 60/07-Ю, за умовами якого позивач отримав кредит у сумі 1 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних і щомісячної комісійної винагороди у розмірі 0,08% від залишку кредитної заборгованості станом на перше число поточного місяця на строк до 25.02.2008. У забезпечення зобовʼязань за кредитним договором між тими ж сторонами 26.02.2007 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нежиле приміщення зерносховища за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. 30 років Перемоги, 48, номер РПВН 17737665, а також нежиле приміщення адміністративної будівлі за адресою: Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. Леніна, 6. Оскільки зобовʼязання за кредитним договором виконано у повному обсязі, що підтверджено банківськими виписками за період з 27.02.2007 по 15.06.2007 на загальну суму 1 060 000,00 грн, а також виконано зобовʼязання зі сплати відсотків за користування кредитом, що підтверджено банківськими виписками за період з 28.02.2007 по 28.09.2007 на загальну суму 79 078,44 грн, позивач просив зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладена нотаріусом Троїцького районного нотаріального округу Луганської області, до припинення іпотечного договору.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано кредитного договору (його копії), докази щодо отримання позивачем кредитних коштів у сумі 1 000 000,00 грн; водночас із наданих позивачем документів неможливо встановити, у якій сумі позивач отримав кредитні кошти, який відсоток встановлено за користування кредитом, за який період і в якому розмірі боржник повинен сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та до якого строку. Копії виписок з особового рахунку позивача та копії платіжних доручень, на які позивач посилається як на докази виконання зобовʼязань за кредитним договором від 26.02.2007 №60/07-Ю на загальну суму 1 060 000,00 грн, не містять посилання на кредитний договір від 26.02.2007 №60/07-Ю у призначенні платежів. З наданих позивачем документів неможливо встановити факт сплати заборгованості та відсотків за користування кредитом саме за цим кредитним договором, неможливо встановити суму боргових зобовʼязань позивача на ту чи іншу дату і загальну суму боргу по кредиту. Оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів виконання зобовʼязань за кредитним договором, тому відсутні підстави вважати припиненим основне зобовʼязання, а відтак, відсутні підстави для припинення договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання позивачем кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи зазначені позовні вимоги СТОВ "ЛАН", виходив із того, що у звʼязку з доведенням позивачем факту припинення договору іпотеки, право позивача як власника спірного нерухомого майна порушено через не зняту заборону на відчуження нерухомого майна, яка накладалася до припинення іпотечного договору, а відтак, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає вимогам статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони є передчасними, зробленими без належного зʼясування і оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає обʼєктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права повʼязано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субʼєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
За змістом частини 1 статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повʼязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, субʼєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зʼясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Статтею 526 ЦК визначено, що зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.