ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5625/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Пінчук В.І.)
від 02.08.2018,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мартюк А.І., судді - Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.)
від 22.01.2019,
за позовом приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка",
до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк",
про стягнення 813 592,87 грн,
В С Т А Н О В И В:
у травні 2018 року приватне акціонерне товариство "Українська національна розрахункова картка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 813 592,87 грн, з яких 541 647,18 грн - пеня за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001, 65 442,24 грн - 3% річних та 206 503,45 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 777, додаткової угоди № 84 від 31.08.2017, відповідачу були надані послуги у період з квітня 2017 року до січня 2018 року на загальну суму 14 695 865,42 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт за вказаний період. Оскільки відповідач свої зобовʼязання виконав з порушенням встановлених строків, то з нього підлягають стягненню 541 647,18 грн пені згідно з п. 6.2.1 договору, 65 442,24 грн - 3% річних, 206 503,45 грн - інфляційних втрат в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" 541 647,18 грн пені, 65 442,24 грн 3% річних, 206 503,45 грн інфляційних втрат та судові витрати.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 змінено. Викладено резолютивну частину в такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" (09025, Київська область, Сквирський район, с. Безпечна, вул. Ордаша, 19) 541 647,18 грн. пені, 65 442,24 грн. 3% річних, 158 934,14 грн, 11 483,86 грн судового збору."
В іншій частині в позові відмовлено.
Стягнуто з ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" 17 225,78 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
19.02.2019 відповідач ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що за квітень, травень 2017 року послуги були оплачені банком вчасно, а тому неправомірним є стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат за ці періоди. Вказує на те, що господарські суди не врахували п. п. 4.4, 4.5 договору № 777 від 01.10.2001. Зазначає, що недотримуючись умов цього договору, позивач систематично відправляв на адресу банку вже оформлені, підписані та з проставленими датами акти виконаних робіт разом із виставленими рахунками для сплати послуг за відповідний розрахунковий період. У звʼязку із цим банк не міг скористатися своїм правом, передбаченим ст. ст. 853, 854 ЦК України. Посилається на те, що судами не було застосовано закон, який підлягав застосуванню - ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України; порушено ст. ст. 129, 282 ГПК України, оскільки стягнуто судовий збір за апеляційну скаргу, за яку банк сплачував судовий збір у сумі 18 305,83 грн. Стверджує, що з врахуванням обставин справи суд мав право зменшити розмір пені за договором № 777 від 01.10.2001 з урахуванням того, що банком була сплачена сума основної заборгованості за договором (всі платежі були сплачені банком; надано докази, що між сторонами тривало узгодження обсягу наданих послуг за актами наданих робіт (послуг) за квітень та травень 2017 року, банк не затримував безпричинно підписання цих актів, а повідомляв про необґрунтованість переліку наведених у актах операцій). Вказує на те, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, яка є меншою за місяць. На думку відповідача, за рахунками № 339 від 12.05.2017, № 340 від 12.05.2017, № 414 від 06.06.2017, № 508 від 04.07.2017, № 1 від 02.01.2018, № 2 від 02.01.2018, № 104 від 01.02.2018 кількість прострочених днів менше одного місяця, а тому стягнення судами інфляційних втрат на користь позивача за ці місяці є неправомірним. Зазначає про ненадання оцінки доводам відповідача. Посилається на постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2017 у справі № 905/1638/16, від 20.07.2017 у справі № 917/906/16, від 13.02.2017 у справі № 914/1240/16, від 07.12.2016 у справі № 904/5707/16 та постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 17.01.2018 у справі № 906/1291/16.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а рішення господарських судів такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Судами правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, в повному обсязі зʼясовано обставини справи. Посилається на постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2011 у справі № 9/082-11, від 10.07.2013 у справі № 923/125/13-г, постанову Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Як вбачається із матеріальної справи та встановлено судами, 01.10.2001 між ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" (компанія) і АБ "Укргазбанк" правонаступником якого є ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" (банк) було укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777, за умовами якого позивач надає, а відповідач використовує та оплачує послуги процесингового центру позивача, згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку № 1 до договору.
Банк використовує ресурси ПЦ компанії, який сертифікований у асоціації Europay International як Member Service Provider (MSP) для забезпечення емісії і обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay International в межах наданих банком ПЦ функцій (додаток № 2). Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісій і обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи банку "Енергія", а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору № 777 від 01.10.2001 перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку № 1.
Згідно з п. 4.2 договору № 777 від 01.10.2001 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 4.4 договору № 777 від 01.10.2001 встановлено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення розрахункового періоду компанія проводить рахунок вартості наданих послуг, оформляє акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують.
Після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів (п. 4.5 договору № 777 від 01.10.2001).
Всі зміни і доповнення до договору мають оформлятися як додатки до договору (п. 11.3 договору № 777 від 01.10.2001).
Додатковою угодою № 84 від 31.08.2017 до договору сторони погодили викласти розділ 4 основного договору в такій редакції: банк протягом 5 (пʼяти) робочих днів з дня отримання актів наданих послуг, підписує ці акти та передає один підписаний зі свого боку екземпляр компанії або у цей же строк направляє компанії письмову вмотивовану відповідну відмову від підписання актів наданих послуг.
У випадку, якщо протягом 5 (пʼяти) робочих днів отримання актів наданих послуг банк не надсилає компанії один екземпляр підписаного зі свого боку акту наданих послуг чи вмотивовану відмову від його підписання, акти наданих послуг вважаються підписаними банком, а послуги компанії за цим договором вважаються прийнятими банком без зауважень та підлягають оплаті на загальних підставах.
Оплата наданих послуг здійснюється банком на підставі актів наданих послуг, протягом 5 (пʼяти) робочих днів з дня їх підписання банком.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач оплатив надані за договором № 777 від 01.10.2001 та додатковою угодою № 84 від 31.08.2017 послуги з простроченням, внаслідок чого з відповідача підлягають стягненню 541 647,18 грн пені в силу п. 6.2.1 договору, 65 442,24 грн 3% річних, 206 503,45 грн інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд, здійснивши перерахунок інфляційний втрат, дійшов до висновку про необхідність їх стягнення у сумі 158 934,14 грн. Щодо 3 % річних, пені, то суд апеляційної інстанції погодився щодо їх стягнення з висновком місцевого господарського суду.
Проте, з такими висновками господарських судів не можна погодитись з огляду на таке.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовʼязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовʼязання, на вимогу кредитора зобовʼязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобовʼязання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобовʼязань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобовʼязань.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовʼязання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).