ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2019 року
м.Київ
справа №817/1421/18
адміністративне провадження №К/9901/2741/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 про закриття провадження в адміністративній справі №817/1421/18 за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за поїзд, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (судді: Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, де третя особа ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 04.05.2018 року №4.
Рішенням від 27 липня 2018 року Рівненський окружний адміністративний суд позов задовольнив.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасовано означене вище рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно зʼясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року - без змін.
25 лютого 2019 року позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі з підстав неможливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вищеозначеної заяви та наявність підстав до закриття провадження у справи, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 04 травня 2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було зупинено транспортний засіб марки "Volvo", д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричіпом марки "Bodex", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, які належить на праві приватної власності ОСОБА_1
За результатами перевірки вищеозначеними транспортними засобами нормативних вагових параметрів відповідачем було складено Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2018 №0010755 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.05.2018 №0003599, на підставі яких відповідачем сформовано оскаржуваний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 04.05.2018 №4, яким позивачу нараховано плату за проїзд у розмірі 9331,20 євро.
Вважаючи вказаний розрахунок протиправним, позивач оскаржив його до суду.
Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.