ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2019 року
м.Київ
справа №813/4667/16
адміністративне провадження №К/9901/22677/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про закриття провадження в адміністративній справі №813/4667/16 за позовом Приватного підприємства "ШипШина" до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про визнання протиправними і скасування актів та розрахунку, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "ШипШина" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року (суддя: Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.),
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "ШипШина" звернулося до суду із позовом до Укртрансбезпеки у Харківській області, в якому просило скасувати Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 09.12.2016 року АХ № 0201587, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.12.2016 року № 0003895 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.12.2016 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно зʼясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
18 лютого 2019 року представником відповідача також було подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав неможливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав до закриття провадження у справи, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 09 грудня 2016 року посадовими особами Управління Уктрансбезпеки у Харківській області було зупинено транспортний засіб марки "RENAULT PREMIUM 450.19.", д.н.з. НОМЕР_1, з причіпом марки "SАМКО СО 19JРЕ", д.н.з. НОМЕР_2, які належить на праві приватної власності ПП "ШипШина".
За результатами перевірки вищеозначеними транспортними засобами нормативних вагових параметрів відповідачем було складено: Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 09.12.2016 року АХ №0201587, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.12.2016 року № 0003895 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.12.2016 року.
Вважаючи, що вищеозначені акти та розрахунок протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.