ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №804/11562/15
адміністративне провадження №К/9901/14728/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (судді: Юхименко О.В. (головуючий), Круговий О.О., Нагорна Л.М.) у справі № 804/11562/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ" про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган, ДФІ в Дніпропетровській області) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ" (далі - відповідач, ТОВ "СДМ") про стягнення з ТОВ "СДМ" коштів у сумі 26 071,20 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДФІ в Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДФІ в Дніпропетровській області у повному обсязі.
4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року апеляційну скаргу ДФІ в Дніпропетровській області задоволено частково. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року. Провадження у справі № 804/11562/15 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяла на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції). Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, а справу для продовження розгляду направити до суду апеляційної інстанції.
6. У касаційній скарзі ДФІ в Дніпропетровській області посилається на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні рішення не було враховано положень статті 17 та пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяла на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції), а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у спору встановлених Кодексом адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.
7. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом першої інстанції):
9.1. Пункт 1 частини першої статті 3.
Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
9.2. Частина друга статті 4.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
9.3. Частини перша, друга статті 17.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звʼязку з здійсненням субʼєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звʼязку з публічним формуванням субʼєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між субʼєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням субʼєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, повʼязаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
9.4. Частина четверта статті 50.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обʼєднання, юридичні особи, які не є субʼєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субʼєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обʼєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обʼєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.