ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №807/1106/16
адміністративне провадження №К/9901/24526/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,
під час попереднього розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про зобовʼязання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (суддя Рейті С.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Яворського І.О., суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П.),
установив:
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - ГУ ДМС України в Закарпатській області), в якому просив зобовʼязати відповідача зареєструвати його, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України та видати йому паспорт громадянина України.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області від 30 червня 2016 року про відмову ОСОБА_2 у набутті громадянства України; зобовʼязано ГУ ДМС України в Закарпатській області повторно розглянути і вирішити згідно з вимогами законодавства та у встановлений законодавством строк заяву ОСОБА_2 щодо реєстрації його громадянином України та видачі паспорта громадянина України; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ГУ ДМС України в Закарпатській області звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповноту зʼясованих судами обставин справи, просить скасувати прийняті ними рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що особисто із заявою про набуття громадянства разом із передбаченим законом переліком документів позивач до органів міграційної служби в Закарпатській області не звертався, а тому рішення про відмову у наданні вказаної адміністративної послуги відповідачем стосовно позивача не приймалось. Натомість, звернення ОСОБА_2 про надання йому громадянства України, датоване 12 травня 2016 року, було розглянуте відповідно до приписів Закону України "Про звернення громадян". Наведені обставини, на переконання заявника касаційної скарги, залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, наслідком чого стало прийняття необґрунтованих судових рішень.
Від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу відповідача - відхилити. Зауважує на помилковості доводів відповідача про відмову у видачі паспорта громадянина України з тих підстав, що позивач є повнолітнім, оскільки він намагався ініціювати процедуру отримання громадянства України задовго до цього, однак, його звернення залишились безрезультатними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ужгороді, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого відділом РАГС Ужгородської міської ради від 29 вересня 1995 року. Його батьки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - громадяни Вірменії, проживають на території України.
НОМЕР_2у позивачу виповнилося 16 років.
Після досягнення позивачем 16-річного віку, його батько - ОСОБА_3, неодноразово звертався до відповідних органів щодо реєстрації його сина громадянином України та видачі йому паспорта громадянина України. Крім того, із офіційним запитами щодо розʼяснення порядку видачі паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 звертався і представник позивача, адвокат Кучеренко В.О.
Так, на запит адвоката Кучеренко В.О., листом від 7 грудня 2011 року Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області повідомило, що відповідно до статті 11 Закону Республіки Вірменії "Про громадянство Вірменії" ОСОБА_2 є громадянином Вірменії та для отримання паспорта громадянина зазначеної держави йому необхідно звернутися у Посольство Республіки Вірменії в Україні.
Державна міграційна служба України у листі від 26 грудня 2011 року №49/6-13035 за наслідками розгляду звернення адвоката Кучеренко В.О. стосовно документування позивача паспортом України, повідомила, що оскільки у ОСОБА_2 відсутні документи, що посвідчують його особу, необхідно звернутися до Посольства Республіки Вірменія в Україні для отримання паспортного документа чи довідки, що підтверджує чи спростовує належність до громадянства Республіки Вірменії.
У січні 2012 року батьки позивача, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просили: зобовʼязати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області та відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського МУ ГУМВС України у Закарпатській області зареєструвати громадянином України та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобовʼязати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Закарпатській області продовжити термін перебування в Україні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з моменту набрання рішенням законної сили.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а-0770/184/12 у задоволенні позову зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, позов ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, та ОСОБА_4 задоволено частково: зобовʼязано управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління МВС України в Закарпатській області, відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського міського управління МВС України у Закарпатській області повторно розглянути і вирішити згідно з вимогами законодавства та у встановлений законодавством строк заяви ОСОБА_4, ОСОБА_3 про продовження терміну перебування в Україні, та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 щодо реєстрації його громадянином України і видачі паспорта громадянина України.
У травні 2016 року позивач знову звернувся до ГУ ДМС в Закарпатській області із заявою про надання йому громадянства України та видачу паспорта громадянина України.
Відповідно до листа ГУ ДМС в Закарпатській області від 30 червня 2016 року позивачу відмовлено у набутті громадянства України та видачі паспорта громадянина України з посиланням на те, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про громадянство" дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобовʼязання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників. Оскільки дитиною є особа віком до 18 років, право на отримання громадянства за вказаною нормою Закону, на думку відповідача, існує лише до досягнення дитиною повноліття. Отже, оскільки ОСОБА_2 вже досягнув повноліття, він втратив, за висновком органу міграційної служби, право на набуття громадянства України відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про громадянство".