ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №823/326/16
адміністративне провадження №К/9901/12970/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс плюс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду в складі ОСОБА_2 від 26.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. від 01.12.2016 у справі №823/326/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, Державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс", ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айова" звернулось до суду з адміністративним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області індексний номер 28395199 від 23.02.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором протиправно проведено подвійну державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" права оренди земельної ділянки, яка на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору вже перебуває в оренді позивача, а тому оскаржене рішення порушує права позивача та підлягає скасуванню.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області індексний номер 28248071 від 15.02.2016 р.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, третя особа ТОВ "ВП "Імпульс Плюс", подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.
Позивач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 20 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айова" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі строком на десять років, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 3,0 га передана в оренду позивачеві для сільськогосподарського використання. Вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 04.09.2006 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040679300259.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 27 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айова" та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 137 до договору оренди землі від 20 травня 2006 року. За умовами додаткового договору строк дії договору становить 6 років. Вказаний додатковий договір підписаний сторонами та зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 26.11.2010 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300216.
Також судами встановлено, що державним реєстратором Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області Озюменко Олександрою Вікторівною на підставі договору оренди землі № 117 від 15.09.2015 р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28248071 від 15.02.2016р., яке передбачає проведення державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" права оренди земельної ділянки площею 2,999 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_3.
Вважаючи зазначене рішення державного реєстратора протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, як законного орендаря спірної земельної ділянки, ТОВ "Айова" звернулось з позовом до суду.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Суди не звернули уваги на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є субʼєктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між субʼєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що субʼєкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є субʼєкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення субʼєктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.