ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №822/1311/18
адміністративне провадження №К/9901/62789/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду в складі судді Блонського В.К. від 24.04.2018 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. від 29.08.2018 у справі №822/1311/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобовʼязання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
В березні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 101/Я-16 від 04 грудня 2017 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з пʼятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобовʼязати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_2, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з пʼятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- виплатити ОСОБА_2, починаючи з 01 жовтня 2017 року невиплачену частину пенсії та проводити нарахування та виплату пенсії в подальшому відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 101/Я-16 від 04.12.2017 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з пʼятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Зобовʼязано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_2, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з пʼятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 21.11.2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної помилково вважає, що позивач набув право на перерахунок пенсії у звʼязку з внесенням змін до Порядку № 1210, а саме, доповнення вказаного порядку п. 9-1. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що зазначені зміни внесені для реалізації Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким внесено зміни до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Приписи ч. 3 ст. 59 вказаного Закону не регулюють питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії від Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію лише певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС, і стали інвалідами. Тому позивач як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобовʼязаний, а не військовослужбовець, який проходить дійсну строкову службу, не відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з пʼятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 2005 року, копія якого додана до матеріалів справи.
Згідно з вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Хмельницькою обласною МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності (довічно) з 02 грудня 2008 року, у звʼязку із захворюванням, що отримане при виконанні обовʼязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою № 108206 від 02 грудня 2008 року.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
21 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності, як ліквідатору Чорнобильської катастрофи, виходячи з пʼятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Листом від 04 грудня 2017 року № 101/Я-16 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про несення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Вважаючи таку відмову незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суди виходили з того, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з врахуванням статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з пʼятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судами, позивач як військовозобовʼязаний в складі військової частини 43187 в період з 24 червня 1988 року по 27 жовтня 1988 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження. Зазначене підтверджується архівною довідкою, виданою начальником хімічних військ Прикарпатського військового округу № 24/15697 від 14 травня 1993 року та довідкою, виданою командиром військової частини 43187 від 03 травня 1990 року.
Позивач проходив строкову військову службу у період з 11 травня 1979 року по 04 травня 1981 року, що підтверджується довідкою, виданою Камʼянець - Подільським обʼєднаним міським військовим комісаріатом № 220/4 від 13 серпня 2010 року та записом у трудовій книжці позивача.
Тобто, на час участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС позивач дійсну строкову службу не проходив.
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обовʼязок і військову службу" визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Так, ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.03.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-XII) встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, повʼязаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.