ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №826/6926/15
адміністративне провадження №К/9901/3363/18 К/9901/3364/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Васильовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Арсірія Р.О. від 24.07.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шелест С.Б., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.С. від 20.10.2015 та касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі №826/6926/15 за позовом Державного вищого навчального закладу "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Васильовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобовʼязання акцептувати вимоги кредитора,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо відхилення і неакцептування вимоги Державного вищого навчального закладу "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" на суму 880 615,15 грн.; зобовʼязання відповідача акцептувати вимогу у розмірі 880 615,15 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.15р. адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відхилення і неакцептування вимоги Державного вищого навчального закладу "Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" на суму 462 497,29 грн. та зобовʼязання відповідача акцептувати вимогу на суму 462 497,29 грн. скасовано та у цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.
У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.15р. у справі №826/6926/15 - залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Дослідивши касаційні скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.14. № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.14 прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.14 по 02.06.14 та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Брокбізнесбанк".
Згідно Постанови Правління Національного банку України від 10.06.14 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.14 № 45 про початок здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.
09.07.14 позивач звернувся до відповідача із заявою № 01/13-992 про задоволення його вимог як кредитора шляхом акцептування грошових вимог у загальному розмірі 989 066,63 грн.
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 28.10.14р. № 7/230-кр повідомив позивача про акцептування лише частини його вимог у розмірі 356 223,06 грн., які будуть задоволені у сьомій черзі.
Не погоджуючись щодо неакцептування частини заявлених вимог, позивач звернувся до відповідача з листом від 12.11.14р. № 01/13-1609, у якому просив надати додаткову довідку щодо акцептування його кредиторських вимог та детально розшифрувати акцептовану суму у розмірі 356 223,06 грн., зазначивши причини відмови у сумі 632 843,57 грн. та залишку євро в сумі 15 286,00; доларів США в сумі 190,14.
Листом Уповноваженої особи Фонду від 03.12.14р. № 66-кр було надано розшифровку із зазначенням причин щодо неакцептованих сум кредиторських вимог позивача у розмірі 880 615,15 грн., зокрема:
кошти за чекову книжку в сумі 50 грн. обліковуються на рахунку доходів Банку № 61105970111261, відповідно є доходами Банку та не можуть бути розглянуті як кредиторська заборгованість АТ "Брокбізнесбанк";
кошти в сумі 674 902,71 грн. були сплачені фізичними особами, тому кредиторами АТ "Брокбізнесбанк" є платники коштів за навчання, за проживання в гуртожитках, плата за електроенергію, за послуги проведення занять з плавання, за дипломи, оскільки їх кошти з технічних причин не були своєчасно перераховані Банком;
кошти в сумі 4 336,20 грн., що були надлишково перераховані ОСОБА_5, обліковуються на її картковому рахунку № НОМЕР_1 не можуть бути повернуті позивачу;
кошти в сумі 201 326,24 грн. документально не підтверджені.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між субʼєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У цій справі спірні правовідносини виникли у звʼязку з виконанням Уповноваженою особою дій щодо акцептування вимог кредиторів, а саме акцептування заявлених вимог позивача не в повному обсязі. Дана заборгованість перед позивачем виникла відповідно до укладеного договору із банківською установою, але внаслідок початку ліквідаційної процедури банку.