Постанова
Іменем України
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 164/1479/15-к
провадження № 51- 2666 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кириленка М.О.,
прокурора Ємця І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Маневицького районного суду Волинської області від 30 грудня 2016 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у висунутому обвинуваченні за ч. 2 ст. 366 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КК у звʼязку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він будучи службовою особою - начальником житлово-комунального підприємства Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області, виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, у порушення п. 19 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року, розробленого на виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонд", зобовʼязаний видавати відповідні довідки про склад сімʼї та займані приміщення, у якій вказуються члени сімʼї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло, перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: с. Прилісне, вул. Центральна, 12-А Маневицького району, 18 березня 2013 року, достовірно знаючи про проживання за адресою: АДРЕСА_2, громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та реєстрацію осіб, за якими зберігалося право на житло - ОСОБА_6, трьох її дітей: неповнолітнього ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і ОСОБА_11, в березні 2013 року, підписав та видав громадянці ОСОБА_2 завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: довідку № 64 про реєстрацію за вищевказаною адресою тільки двох осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також заяву форми 2 на імʼя керівника органу приватизації про оформлення передачі у приватну спільну власність квартири за вищевказаною адресою, в якій містились завідомо неправдиві відомості про повнолітніх членів сімʼї наймача, так як наявні підписи тільки двох повнолітніх наймачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поставивши в цих документах печатку ЖКП і свій підпис.
Саме довідка № 64 від 18 березня 2013 року та заява стали підставою для винесення керівником органу приватизації - сільським головою Прилісненської сільської ради Маневицького району ОСОБА_12 розпорядження № 1 від 18 березня 2013 року про передачу квартири АДРЕСА_2, в приватну спільну власність. На основі зазначених документів, без погодження органів опіки і піклування, було проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартири на імʼя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, внаслідок чого малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позбавлено права на користування та розпорядження вказаним житловим приміщенням, вартість якого становила 278 000 грн, що понад 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинено тяжкі наслідки для їх законних прав та інтересів.
Виправдовуючи ОСОБА_1 у висунутому обвинуваченні за ч. 2 ст. 366 КК, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах кримінального провадження не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент підписання заяви Ф-2 та довідки № 64 від 18 березня 2013 року достовірно знав про осіб, які зареєстровані та фактично проживають в квартирі АДРЕСА_2, а також, що видача вказаних документів входила в його службові обовʼязки, а тому його дії не носили умисний характер.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 04 травня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу апеляційного суду незаконною і необґрунтованою оскільки апеляційний суд не перевірив всіх доводів прокурора щодо незаконного виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК, шляхом безпосереднього дослідження доказів, і не дав на них вичерпних й переконливих відповідей, не зазначив підстав, через які визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.