Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 310/120/18
провадження № 61-47927св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року у складі судді Вірченко О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, утримання суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Позовна заява мотивована тим, що з грудня 2015 року до грудня 2016 року перебувала на посаді інспектора Куйбишевського районного відділу підрозділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (далі - Куйбишевський РВ КВІ УДПтСУ в Запорізькій області).
На підставі припису військового комісара Бердянського обʼєднаного міського комісаріату від 27 травня 2016 року № 77 ОСОБА_4 призвано на військову службу до Збройних Сил України на період особливого стану, на цей час вона проходить військову службу у в/ч А2019 на посаді механіка інформаційно-телекомунікаційного вузла. На час проходження служби позивач звернулась із заявою про увільнення її від виконання обовʼязків інспектора Куйбишевського РВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області.
До 01 січня 2017 року Куйбишевський РВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області добровільно здійснював ОСОБА_4 виплату середньої заробітної плати відповідно до вимог чинного законодавства.
У січні 2017 року було проведено реорганізацію Державної пенітенціарної служби України, ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби та створені міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, які є правонаступниками Куйбишевського РВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області.
У звʼязку із вказаною реорганізацією з січня 2017 року позивача переведено на посаду інспектора Бердянського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, після чого відповідач не виплачує ОСОБА_4 середній заробіток в повному обсязі.
Уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини, просила суд, стягнути з відповідача заборгованість з виплати середньої заробітної плати в розмірі 39 677,75 грн, утримання суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 5 423,85 грн, а також три проценти річних від простроченої суми 1 291,40 грн, а всього за період з 01 січня 2017 року до 31 січня 2018 року суму заборгованості в загальному розмірі 46 393,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нарахування заробітної плати позивача під час увільнення від виконання посадових обовʼязків проведено відповідачем відповідно до вимог закону, виходячи з посадового окладу, встановленого у штатному розкладі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що державна кримінальна виконавча служба не припиняла свою діяльність, а лише змінила структуру її територіальних органів управління; позивач була фактично переведена з одного підрозділу до іншого; чинним законодавством не передбачено звільнення працівника, призваного на військову службу.
У січні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_4 з 01 грудня 2015 року обіймала посаду інспектора Куйбишевського РВ КВІ УДПтСУ в Запорізькій області (а. с. 54).
На підставі припису військового комісара Бердянського обʼєднаного міського військового комісаріату від 27 травня 2016 року № 77 ОСОБА_4 призвано на військову службу до Збройних Сил України на період особливого стану (а. с. 8).
29 травня 2016 року Міністерством оборони України з ОСОБА_4 був укладений контакт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Вказаний контракт було укладено до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а. с. 70-71).
Наказом УДПтС України в Запорізькій області від 02 липня 2016 року № 210/ОС-16 "По особовому складу" ОСОБА_4 інспектора Куйбишевського РВ КВІ УДПтСУ в Запорізькій області з 02 липня 2016 року було увільнено від виконання посадових обовʼязків із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку у звʼязку із укладенням контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а. с. 47-48).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи управління ДПтС України та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації (а. с. 23-24).
У звʼязку з ліквідацією Куйбишевського РВ КВІ УДПтСУ в Запорізькій області наказом від 30 грудня 2016 року № 410 /ОС-16 ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України - переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (а. с. 18).
Наказом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 03 січня 2017 року № 68 о/с "Про призначення персоналу" в порядку переведення з кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області ОСОБА_4 було призначено до уповноважених органів з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 10 січня 2017 року на посаду інспектора Бердянського міськрайонного відділу, за 5 тарифним розрядом, з посадовим окладом 1 816,00 грн (а. с. 20).
Підставою прийняття такого наказу була заява позивача від 26 грудня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_4 просила призначити її на посаду інспектора Бердянського міськрайонного відділу уповноваженого органу з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 03 січня 2017 року в порядку переведенням з управління (а. с. 19).
Наказом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 23 січня 2017 року № 87 о/с "Про встановлення посадових окладів" ОСОБА_4 було встановлено посадовий оклад в розмірі 2 176,00 грн (а. с. 49-50).
Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 10 липня 2017 року № 59дск "Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України" солдата ОСОБА_4, механіка інформаційно-телекомунікаційного вузла 761 окремої радіолокаційної роти 2316 радіотехнічного батальйону 164 радіотехнічної бригади було залучено до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (а. с. 21).
Згідно з наказом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 25 січня 2018 року № 16 о/с "Про встановлення посадових окладів" з 01 січня 2018 року позивачу встановлено посадовий оклад в розмірі 2 396,00 грн (а. с. 98-99).
Згідно з довідкою від 22 лютого 2018 року № 4/115, наданою Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань пробації Міністерства юстиції, позивачу за період з 01 січня 2017 року до 31 січня 2018 року нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, виходячи із розміру встановленого їй посадового окладу (а. с. 96-97).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.