Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 545/1736/17
провадження № 61-43045св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідачі: ОСОБА_7, Мачухівська сільська рада Полтавського району Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року у складі судді Гальченко О. О. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б.,
Абрамова П. С., Хіль Л. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7, Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у якому, з урахуванням уточнень, просили визнати за ними право власності по 1/3 частині за кожним на земельну ділянку, загальною площею 3,47 га, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та належала померлому ОСОБА_10 на підставі державного акта НОМЕР_1 від 11 серпня 1999 року. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року позовні вимоги, з урахуванням уточнень, задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності по 1/3 частині за кожним на земельну ділянку загальною площею 3,47 га для сільськогосподарського використання на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10, яка належала йому на підставі державного акта серії НОМЕР_2 виданого 11 серпня 1999 року головою Мачухівської сільради.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати у загальній сумі 10 080,00 грн, що складається із: 1 920,00 грн - сплаченого судового збору та 8 160,00 грн - витрат за надання правничої допомоги.
У задоволенні вимоги про стягнення судових витрат з Мачухівської сільради Полтавського району, - відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із передбаченого частиною першою статті 1261 ЦК України права позивачів на частку у спадковому майні.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, місцевий суд виходив із того, що саме ОСОБА_7, яка є відповідачем у справі, повинна відшкодувати їх згідно правил статті 141 ЦПК України, оскільки саме нею порушено право позивачів на спадкування. Підстав, передбачених Законом України "Про судовий збір", для звільнення від сплати ОСОБА_7 не має.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Полтавської області від 03 серпня
2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судових витрат у загальній сумі 10 080,00 грн, що складається із: 1 920,00 грн - сплаченого судового збору та 8 160,00 грн - витрат за надання правничої допомоги, - скасовано.
Постановлено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 понесені судові витрати зі сплати судового збору по 370,76 грн на кожного та витрати на правничу допомогу по 1 000,00 грн на кожного.
В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області
від 27 березня 2018 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що при визначенні розміру судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь позивачів, місцевим судом не було враховано ставки судового збору за подання позовної заяви, а також те, що витрати на послуги адвоката в сумі 8 160,00 грн не відповідають обсягу виконаної роботи адвокатом, неспівмірні з предметом позову та складністю справи, яка є незначною.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
21 серпня 2018 року ОСОБА_7 через засоби поштового звʼязку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про розподіл судових витрат відмовити, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 не має будь-якого відношення до спору та жодним чином не порушувала законні інтереси позивачів, а тому покладення на неї відшкодування судових витрат є не правильним та безпідставним.
Додатково просить врахувати, що ОСОБА_7 є особою похилого віку, 1935 року народження, пенсіонеркою, розмір пенсії якої складає 1 615,13 грн.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року звільнено ОСОБА_7 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року у даній справі. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Полтавського районного суду Полтавської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до не згоди з рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року та постановою апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року в частині розподілу судових витрат.
В іншій частині частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року та постанова апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції, відповідно до правил статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Крім того, рішення Полтавського районного суду Полтавської області
від 27 березня 2018 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат скасоване постановою апеляційного суду Полтавської області
від 26 липня 2018 року з ухваленням в цій частині відповідного судового рішення. А тому Верховним Судом рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат не перевіряється, оскільки у звʼязку з його скасуванням в цій частині, відсутній відповідний предмет перегляду.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд:
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при поданні до суду вказаного позову 18 липня 2017 року позивачі сплатили по 640,00 грн судового збору кожен, що підтверджується відповідними квитанціями.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачам надавалась правнича допомога адвокатом ОСОБА_12, який діяв на підставі укладених з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 угод про надання правової допомоги.