Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 770/20072/16-ц
провадження № 61-37506 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
УсикаГ. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
представник відповідача -Мартинюк Євген Володимирович
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Соломʼянського районного суду
м. Києва від 05 лютого 2018 року у складі судді Українця В. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ
АБ "Укргазбанк") про стягнення коштів.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 27 жовтня 2014 року між ним та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено договір на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників "Ощадних" рахунків, за умовами якого банк відкрив йому поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки, емітованої банком, у національній валюті, за тарифом "PRO-запас+".
У період з 17 січня 2015 року по 19 січня 2015 року він розрахувався платіжною карткою ПАТ АБ "Укргазбанк" за придбання товарів на загальну суму
10 387,62 дол. США. Фактичне списання банком грошових коштів за вказаними операціями з його поточного рахунку відбулося 21 січня 2015 року та 23 січня 2015 року.
20 січня 2015 року банком вчинено односторонній правочин до договорів на відкриття карткового рахунку, яким введено комісію за операціями безготівкової оплати товарів чи послуг у розмірі 30 процентів від суми операції, на підставі якого ПАТ АБ "Укргазбанк" 21 та 23 січня 2015 року нарахував та списав з його карткового рахунку комісію у розмірі 51 503,17 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня
2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 листопада 2015 року його позов до ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання незаконною зміни умов договору та зобовʼязання повернути кошти задоволено. Визнано недійсними, як такі, що є несправедливими і незаконними, та такі, що порушують його права, як споживача, наступні правочини: односторонню зміну ПАТ АБ "Укргазбанк" умов договору №АУТ-8051-14-PRO комплексного банківського обслуговування від
27 жовтня 2014 року щодо встановлення 20 січня 2015 року у односторонньому порядку додаткової комісії за операціями безготівкової оплати товарів та послуг; односторонній правочин від 20 січня 2015 року щодо введення комісії у розмірі 30 процентів за операціями видачі готівкових грошових коштів в банківських установах та банкоматах за межами України за допомогою платіжної картки, відкритої в національній валюті України; незаконне стягнення ПАТ АБ "Укргазбанк" з ОСОБА_4 в односторонньому порядку комісії у загальному розмірі 51 503,17 грн (банківська виписка № 04/03/2015); відмову ПАТ АБ "Укргазбанк" №16412/1853/2015 від 27лютого 2015 року у виконанні приписів чинного законодавства щодо повернення або зарахування на його рахунок незаконно стягнутих грошових коштів у розмірі 51 503,17 грн. Зобовʼязано ПАТ АБ "Укргазбанк" повернути ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 51 503,17 грн, стягнуті як комісію, за здійснення операцій купівлі-продажу.
Зазначене судове рішення ПАТ АБ "Укргазбанк" виконав 04 липня
2016 року.
Посилаючись на те, що відповідач з моменту списання коштів з його карткового рахунку до дня виконання судового рішення безпідставно користувався належними йому коштами, позивач просив стягнути з ПАТ "АБ "Укргазбанк" пеню, нараховану відповідно до пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у розмірі 22 249,37 грн, та відповідно до статті 625 ЦК України інфляційні втрати - 21 163,08 грн, три проценти річних - 1 854,11 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соломʼянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 22 236,18 грн, інфляційні втрати - 1 493,99 грн, три проценти річних - 828,60 грн та 551,20 грн на відшкодування судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за період прострочення виконання банком грошового зобовʼязання є обгрунтованими, зважаючи на преюдиційне значення для вирішення зазначеної справи обставин, установлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, яким ПАТ
АБ "Укргазбанк" зобовʼязано повернути ОСОБА_4 грошові кошти стягнуті у вигляді комісії за здійснені ним операцій купівлі-продажу товарів та послуг у розмірі 51 503,17 грн. Обовʼязок сплати коштів для банку виник з набранням рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року законної сили - 22 вересня 2015 року, а тому інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нараховуванню з дня набрання рішенням законної сили по
04 квітня 2016 року, пеня відповідно до пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" підлягає нарахуванню з дати списання коштів (23 січня 2015 року) по дату їх фактичного повернення позивачу на виконання судового рішення (04 квітня 2016 року).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ
АБ "Укргазбанк" задоволено частково.
Рішення Соломʼянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року змінено в частині стягнення пені, шляхом зменшення її суми з 22 236,18 грн до
6 793,70 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовʼязання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період прострочення виконання ПАТ АБ "Укргазбанк" грошового зобовʼязання щодо повернення ОСОБА_4 безпідставно списаних грошових коштів наступив 22 вересня 2015 року, з дня набрання рішенням законної сили. Оскільки у письмовому запереченні на позов відповідач просив застосувати позовну давність, якій суд першої інстанції не надав правової оцінки, рішення суду в частині стягнення пені відповідно до пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" підлягає зміні, шляхом зменшення її розміру у межах річного строку позовної давності, з
23 листопада 2015 року по 04 квітня 2016 року, що становить 6 793,70 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, у якій заявник просив скасувати рішення Соломʼянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 493,99 грн та трьох процентів річних у розмірі 828,60 грн, та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 травня
2018 року, і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_4 21 163,08 інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 1 828,72 грн, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що за змістом статті 625 ЦК України відповідальність боржника наступає з моменту порушення прав кредитора і до їх фактичного відновлення, що свідчить про те, що при нарахуванні інфляційних втрат та трьох процентів річних має братися весь час прострочення боржника, а не лише період з дати набрання законної сили рішенням суду, яким зобовʼязано поновити права ОСОБА_4, а тому судами першої та апеляційної інстанцій необгрунтовано нараховано інфляційні втрати та три проценти річних на суму боргу з дати набрання законної сили рішенням суду про встановлення протиправності дій банку, а не з моменту допущення порушення грошового зобовʼязання. Визначаючи розмір пені з урахування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені), суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що відповідно до частини другої статті 32.3.2 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні", у разі списання коштів з рахунку платника без законних підстав, банк несе відповідальність за весь період порушення починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника. Крім того, навіть з урахуванням спеціального строку позовної давності, судом стягнуто пеню лише за останні чотири місяці та два тижні до дати відновлення прав позивача, а не у межах річного строку з 04 квітня
2015 року по 04 квітня 2016 року, що призвело до її безпідставного зменшення.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у серпні
2018 року, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило касаційну скаргу ОСОБА_4, відхилити, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду апеляційної інстанції. Зазначало, що судами попередніх інстанцій правильно визначено дату, з якої у банку виник обовʼязок з повернення позивачеві грошових коштів, якою є дата набрання рішенням Дніпровського районного суду м. Києві від 17 червня 2016 року законної сили. Оскільки позивач заявив вимоги про стягнення пені та застосування передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобовʼязання, визначеного рішенням суду, а не про повернення банківського вкладу, на такі вимоги поширюється позовна давність на загальних підставах, яка, як обгрунтовано зазначив апеляційний суд, розраховується за період з
23 листопада 2015 року (за рік до звернення з позовом до суду) по 04 квітня 2016 року - дату фактичного виконання ПАТ АБ "Укргазбанк" рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2015 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 27 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено договір на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників "Ощадних" рахунків, за умовами якого позивачу відкрито картковий рахунок "PRO-запас+" НОМЕР_1 та видано дві платіжні картки НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
17 січня 2015 року та 19 січня 2015 року позивач з використанням зазначених платіжних карток здійснив оплату товарів на загальну суму 10 386,00 дол. США.
20 січня 2015 року банк в односторонньому порядку змінив тарифи на обслуговування електронного платіжного засобу та встановив комісію у розмірі 30 процентів від суми операції, з урахуванням якої за грошовими операціями, здійсненими ОСОБА_4 17 січня 2015 року та 19 січня 2015 року, нарахував, та 21 січня 2015 року і 23 січня 2015 списав з рахунку позивача комісію на загальну суму 51 503,17 грн.