Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 522/3655/15-ц
провадження № 61-42549св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2017 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімʼєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна обʼєктом права спільної власності подружжя, визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що з серпня 2006 року до травня 2010 року ОСОБА_1 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та проживали у належній останньому на праві власності квартирі АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу колишнє подружжя продовжило проживати спільно однією сімʼєю в указаній квартирі.
У цій квартирі у 2006 році за рахунок позивача були здійснені ремонтно-будівельні роботи, у результаті чого вартість квартири істотно збільшилась. Меблі, сантехніка та всі інші предмети облаштування квартири були придбані саме ОСОБА_1 За весь час сумісного проживання з ОСОБА_4 позивач сплачувала комунальні платежі, несла витрати на утримання квартири.
Незважаючи на наявність фактичних шлюбних відносин у колишнього подружжя з моменту розірвання шлюбу (27 травня 2010 року) і до смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), отримати свідоцтво про право на спадщину на позивача не виявилось можливим.
ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_4 від першого шлюбу та не визнає права ОСОБА_1 на спірну квартиру та інше майно, замінила замки від дверей у спірній квартирі та перешкоджає позивачу у праві на проживання та користування указаним майном.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сімʼєю з 27 травня 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати: квартиру АДРЕСА_1, а також диван (L-245), стіл, вертушку, пенал (Gautier), вітрини (Gautier), ліжко двоспальне (Gautier), шафу сіру, шафу (Gautier), телевізор "Sony", музичний центр, телевізор, кондиціонери (Panasonic), пральну машину (Siemens), стіл кухонний розсувний, стільці, холодильник (Liebherr), крісло (Мадрид), набори посуду, вилки, миски, каструлі, сковорідки спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку поділу майна, що є обʼєктом права спільної власності; зобовʼязати ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за диван (L-245), стіл, вертушку, пенали (Gautier) - 2 одиниці, вітрини - 2 одиниці, ліжко двоспальне (Gautier), шафу сіру, шафу (Gautier), телевізор (Sony), музичний центр, телевізор, кондиціонери (Panasonic) - 2 одиниці, пральну машину (Siemens), стіл кухонний розсувний, стільці - 7 одиниць, холодильник (Liebherr), крісло (Мадрид), набори посуду, вилки, миски, каструлі, сковорідки у розмірі 196 720 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 однією сімʼєю у період з 27 травня 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 99,4 кв. м обʼєктом права спільної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 99,4 кв. м, що є обʼєктом права спільної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1
У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після розірвання шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_1 проживали однією сімʼєю з 27 травня 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, вели спільне господарство, мали взаємні права та обовʼязки, спільно займалися підприємницькою діяльністю, тому на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 поширюються положення глави 8 СК України, зокрема статті 74 СК України.
Вартість квартири АДРЕСА_1 під час перебування у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 істотно збільшилась внаслідок трудових та грошових затрат подружжя, тому в силу вимог статті 62 СК України ця квартира є обʼєктом спільної сумісної власності подружжя, тому позивачу належить право власності на 1/2 частину цієї квартири.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що у судовому засіданні доведено порушення прав позивача відповідачем, тому її право підлягає захисту шляхом встановлення факту проживання однією сімʼєю з ОСОБА_4, визнання спірної квартири обʼєктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку цієї квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у червні 2013 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання факту розірвання шлюбу фіктивним, визнання спірного майна, зокрема і квартири, спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаного майна. За результатом розгляду цього позову у справі № 522/557/13 ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Так під час розгляду справи № 522/557/13 судами були досліджені ті ж самі докази, що подані позивачем у цій справі. Проте, під час вирішення цієї справи суди залишили поза увагою встановлені обставини та висновки судів у справі № 522/557/13, які мають преюдиційне значення, та дійшли протилежних висновків, що заборонено процесуальним законом.
Крім того, рішенням у справі № 522/557/13, яке набрало законної сили, вирішено питання щодо права власності на спірну квартиру, тому ОСОБА_1 не мала права знову звертатися до суду з цим позовом.
Зібраними у справі доказами не підтверджено заявлені у справі вимоги, зокрема факт спільного проживання подружжя та вчинення цим подружжям, зокрема позивачем, дій (трудових та грошових затрат), внаслідок чого істотно збільшилась вартість квартири АДРЕСА_1. У матеріалах справи взагалі відсутні докази проведення ремонтних робіт.
Спірна квартира набута ОСОБА_4 до укладення шлюбу з позивачем, тому не може бути спільною власністю подружжя та, відповідно, предметом поділу між ними.
Крім того, експерт у своєму висновку не зазначив про істотне збільшення вартості квартири, а лише про вартість ремонту. У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження цієї обставини - істотного збільшення вартості квартири.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Швець К. О., подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що вартість спірної квартири істотно збільшилася за час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1, тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про визнання цієї квартири обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя. Зібраними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 проживала однією сімʼєю з ОСОБА_4 до дня смерті останнього. Позивач мала постійний дохід від підприємницької діяльності та отримала майно у спадок, тому саме за її рахунок здійснювалися поліпшення в указаній квартирі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 12 квітня 2002 року.
Спірна квартира придбана ОСОБА_4 відповідно до договору про пайову участь у будівництві житла від 07 грудня 2001 року.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2007 року в справі № 2-1276/2007 за позовом ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_4 від першого шлюбу) до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, затверджено мирову угоду, однією з умов якої є передача ОСОБА_4 колишній дружині ОСОБА_7 40 000 дол. США до підписання мирової угоди, а остання в свою чергу зобовʼязалася виписатися до 31 грудня 2007 року з квартири АДРЕСА_1.
Виплата ОСОБА_4 грошової компенсації за квартиру ОСОБА_7 здійснювалася у 2007 році.
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 2006 року до 27 травня 2010 року.
Суди встановили, що після реєстрації шлюбу 26 серпня 2006 року вартість квартири АДРЕСА_1 істотно збільшилась внаслідок трудових та грошових затрат подружжя.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 серпня 2017 року, проведеної судовим експертом Мазуровою І. С., орієнтовна вартість ремонтних робіт, які були проведені у квартирі АДРЕСА_1 станом на вересень 2006 року, становить 97 025 грн.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що восени 2006 року він проводив ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1.
Суди також встановили, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 продовжували спільно проживати однією сімʼєю були повʼязані спільним побутом, мали взаємні права й обовʼязки та спільно займалися підприємницькою діяльністю.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.