Постанова
Іменем України
19 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 755/14853/15-ц
провадження № 61-790св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
СімоненкоВ. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Степанівна, Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у складі головуючого судді Виниченка Л.М., та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А, Шкоріної О.І.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_4, у якому просило в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 2619/0708/71-059 станом на 09 липня 2015 року в сумі 1 990 737 грн. 14 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 2619/0708/71-059-Z від 22.07.2008 року а саме: на однокімнатну квартиру № 47, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, шляхом визнання права власності на квартиру за ПАТ "Дельта Банк".
ОСОБА_4 подала зустрічний позов доПублічного акціонерного товариства "Сведбанк"(далі - ПАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк") про визнання недійсними кредитного договору № 2619/0708/71-059 від 22 липня 2008 року, укладеного з АТ "Сведбанк", та іпотечного договору № 2619/0708/71-059-Z-1 від 22 липня 2008 року, укладеного з АТ "Сведбанк", посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В., зареєстрованого у реєстрі за № 1454, та зобовʼязання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. зняти обтяження з іпотеки, внесене до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек реєстрація змін 29 грудня 2012 року за № 7612224 через відступлення права за договором купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" т від 25 травня 2012 року, обʼєкт обтяження: однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1.
Позов мотивовано тим, що 22 липня 2008 року між нею та АТ "Сведбанк" було укладено кредитний договір № 2619/0708/71-059 із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої відповідачем для будь яких клієнтів-фізичних осіб.
Для забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором між нею та АТ "Сведбанк" 22 липня 2008 року був укладений іпотечний договір № 2619/0708/71-059-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО МеліховоюО.В., відповідно до умов якого банку було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.
Позивачка зазначає, що вона не була повідомлена у встановленому законом порядку про істотні умови кредиту, його сукупну вартість та реальну відсоткову ставку, про наявність валютних ризиків, оскільки у такому разі договір вона б не підписала.
Також зазначає, що на момент видачі кредиту у банку та у неї була відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти на території України, а тому вона не мала права отримувати кредит у іноземній валюті та здійснювати розрахунки у іноземній валюті на території України. Крім того, з банком не було належним чином узгоджено істотні умови договору, оскільки нею не було підписано графіку погашення заборгованості, що є додатком № 1 до договору.
У звʼязку з вищезазначеним, ОСОБА_4 просила визнати недійсним кредитний договір та іпотечний договір, як похідний від кредитного, оскільки вони були укладені без дотримання вимог законів, нормативно-правових актів, у тому числі Закону України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 обʼєднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також за клопотанням представника ПАТ "Дельта Банк" ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Національний банк України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року позовну заяву ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачкою не підписано графік погашення кредиту, то сторони не досягли згоди по всім істотним умовам договору на час його укладення, що слугує підставою для визнання правочину недійсним. Судом також встановлено, що банк мав індивідуальну ліцензію на здійснення операцій з іноземною валютою, а тому видача кредитних коштів в іноземній валюті відповідає вимогам закону. При цьому суд відмовив у задоволенні позову за спливом позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та постановляючи нове, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 була ознайомлена з умовами кредитного договору та висловила свою згоду на отримання кредиту на таких умовах визначених кредитним договором. Як на час укладення кредитного договору так і протягом дії цього договору позивач була згодна з умовами договору та у встановлений законом строк від договору не відмовилася. Позивач була вільною як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування, а тому правових підстав для визнання недійсними кредитного договору не має.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито провадження у справі та витребувано справу з Дніпровського районного суду м. Києва № 755/14853/15-ц.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не було встановлені фактичні обставини справи та суди відмовили у задоволенні позову без належного обґрунтування та невірного зʼясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою надані нею докази і не надав їм належну правову оцінку, натомість прийняв докази, які не стосуються предмета спору.
Зазначає, що суди вийшли за межі її позовних вимог, оскільки вона не просила встановлювати факт укладення кредитного договору, надання чи отримання кредиту, виконання чи невиконання умов договору, але суд встановив ці обставини без підтвердження їх відповідними доказами, тобто на припущеннях. Матеріали справи не містять доказів виконання ВАТ "Сведбанк" обов`язку надати кредит у розмірі 100 000 доларів США, а також доказів про те, що ПАТ "Дельта Банк" є правонаступником ПАТ "Сведбанк".
Крім того, скаржниця зазначає, що при розгляді її позову суди не мали права брати докази, які надані при розгляді позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позов банку залишено без розгляду.
Судом першої та апеляційної інстанції було допущено процесуальні порушення при залишенні первісного позову без розгляду, не обговорив питання про заочний розгляд справи та неправильно визначив суть спору.
Суди застосували позовну давність за відсутності відповідача. Мотивувальна частина рішення не містить належних доводів та доказів, чітких посилань на норми діючого законодавства. Суд не врахував, що кредитний договір не містить всіх істотних умов та банком не проведено переддоговірної роботи перед укладенням договору.
Крім того, не було враховано, що ПАТ "Сведбанк" не мав індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Спірний договір було підписано з АТ "Сведбанк" в особі Софіївського відділення АТ "Сведбанк", що за своїм правовим статусом є структурним підрозділом банку і, не є юридичною особою. У період з 2008 року по 07 жовтня 2011 року АТ "Сведбанк" не мав генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій і ця обставина встановлена рішенням Апеляційного суду Вінницької області у справі № 127/1988/14-ц. Судами взагалі не розглянуто вимоги про визнання недійсним іпотечного договору та не враховано, що вона не підписувала змін до договору в частині зміни іпотекодержателя з АТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк". Судом першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою її посилання на п. 2.1 постанови Правління НБУ № 168 та додаток до неї, Положення про іпотечне кредитування та Регламент взаємодії підрозділів, яким керувався АТ "Сведбанк" та Закон України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
07 лютого 2019 року надійшов відзив Національного банку України, який просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що на момент укладення кредитного договору між сторонами, ПАТ "Сведбанк" мав банківську ліцензію Національного банку від 07 грудня 2007 року та дозвіл на здійснення банківських операцій № 38-2 від 07 грудня 2007 року. А тому, ПАТ "Сведбанк" правомірно, на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, надав кредит в іноземній валюті. Кредитний договір від імені банку підписаний заступником директора Софіївського відділення ПАТ "Сведбанк" з роздрібного бізнесу - заступника керуючої Софіївської регіональної мережі ОСОБА_8, яка діяла на підставі довіреності. Зазначена у кредитному договорі особа була уповноважена на підписання кредитного договору, саме в силу повноважень, які їй були надані банком в особі уповноважених осіб. Тобто, підписання кредитного договору було саме від імені банку, а не його структурного підрозділу. Вказана довіреність не визнавалася недійсною, а тому доводи касаційної скарги про те, що договір від імені банку укладено неуповноваженою особою є безпідставними.
Крім того, ОСОБА_4 була ознайомлена з умовами кредитного договору та висловила свою згоду на отримання кредиту на таких умовах. На час укладання кредитного договору, протягом строку його дії позичальник була згодна з умовами договору та у встановлений законом строк від договору не відмовлялася.
Позичальник була вільна у виборі фінансової установи для отримання кредиту і у виборі форми кредиту.
Отже, в своєму відзиві Національний банк України зазначає, що враховуючи правову природу зобовʼязань, що були відступлені за оспорюваними договорами, майбутні вимоги АТ "Дельта Банк" випливають із кредитного договору та із передбачених ним зобовʼязань, а тому умови договору купівлі-продажу прав не суперечать вимогам чинного законодавства України. Крім того, договір купівлі-продажу прав не є таким, що визнані недійсними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 22 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", укладено кредитний договір № 19/0708/71-059, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 100 000 доларів США зі строком користування з 22 липня 2008 року по 22 липня 2038 року, зі сплатою 11,4 % річних.
У забезпечення виконання позичальником зобовʼязань за кредитним договором 22 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 2619/0708/71-059-2-1, за умовами якого виконання зобовʼязань по кредитному договору забезпечується передачею в іпотеку квартири АДРЕСА_2.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого, з урахування додатку № 1 до договору, ПАТ "Сведбанк" передав ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитним договором № 2619/0708/71-059 від 22 липня 2008 року та іпотечним договором № 2619/0708/71-059-Z-1 від 22 липня 2008 року, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінило ПАТ "Сведбанк", як кредитора у зазначених зобовʼязаннях та отримало право вимоги до боржника за кредитним та забезпечувальним договорами, набувши статус нового кредитора.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення кредитного договору ВАТ "Сведбанк" мав банківську ліцензію Національного банку України № 38 від 07 грудня 2007 року та дозвіл на здійснення банківських операцій № 38-2 від 07 грудня 2007 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та пʼятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, міжнародним договорам, згода на обовʼязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законам, а також моральним засадам суспільства.