Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 1524/2-567/12
провадження № 61-12083св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В.В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану адвокатом Аврамовим Вячеславом Панасовичем, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року у складі судді Теренчук Ж. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_6,
відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_4,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У травні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачами було укладено договір позики, що підтверджується власноруч написаною ОСОБА_7 розпискою, згідно якої розмір позики становить
15 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення отриманих коштів до
17 грудня 2007 року. 21 листопада 2007 року між сторонами було укладено ще один договір позики, що підтверджується власноруч написаною ОСОБА_7 розпискою, згідно якого розмір позики становив 20 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення цих коштів до 21 березня 2008 року. 04 січня 2008 року відповідачі знову отримали у позивача в борг кошти в розмірі 30 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення отриманих коштів до
04 квітня 2008 року, що підтверджується власноруч написаною ОСОБА_7 розпискою.02 серпня 2010 року за взаємною домовленістю між позивачем та відповідачами було продовжено терміни дії вказаних договорів позики і встановлені нові терміни повернення отриманих коштів, зокрема: по розписці від 17 жовтня 2007 року - до 17 грудня 2010 року; по розписці від 21 листопада 2007 року - до 21 грудня 2010 року; по розписці від 04 січня 2008 року - до
04 грудня 2010 року. Зазначає, що гроші відповідачі отримували разом для придбання квартири, однак у зазначені строки позику вони не повернули.
У звʼязку з викладеним та з урахуванням збільшених позовних вимог просила стягнути в солідарному порядку з відповідачів борг в розмірі 1 563 900,00 грн, що еквівалентно 65 000,00 доларів США по курсу валют виходячи з курсу гривні до долара станом на 24 листопада 2015 року (2 406,30 грн за 100 доларів США); на підставі частини першої статті 1048 ЦК України проценти за користування коштами на рівні облікової ставки Національного Банку України за період користування коштами з 17 жовтня 2007 року до 26 листопада 2015 року в розмірі 1 345 365,04 грн та на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 230 675,25 грн, а також судові витрати у справі в розмірі 11 466,00 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 грудня
2015 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року, позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_4, на користь ОСОБА_6 заборгованість за договорами позики на підставі розписок від 17 жовтня
2007 року, 21 листопада 2007 року, 04 січня 2008 року в загальній сумі
3 139 940,29 грн, яка складається: з основної суми боргу - 1 563 900,00 грн, що еквівалентно 65 000,00 доларів США по курсу валют станом на 24 листопада 2015 року; процентів за користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 17 жовтня 2007 року до 26 листопада 2015 року -
1 345 365,04 грн; 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 17 жовтня 2007 року до 26 листопада 2015 року у розмірі 230 675,25 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено три договори позики, згідно яких позичальник отримала від позивача 65 000,00 доларів США, які у визначені договорами строки не повернула, чим порушила взяті на себе зобовʼязання щодо повернення отриманих коштів. Під час отримання вказаних коштів в позику ОСОБА_7 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який згідно трьох розписок мав нести відповідальність за борговими зобовʼязаннями своєї дружини, про що було зазначено в самих розписках та в 2007 році він придбав квартиру в місті Одесі, тому заборгованість за вказаними договорами необхідно стягувати в солідарному порядку. Позивач на підставі статті 1049 ЦК України має право на отримання від відповідачів процентів від суми позики за весь період користування переданими в борг коштами на рівні облікової ставки Національного Банку України та на підставі статті 625, частини першої статті 1050 ЦК України 3% річних від простроченої суми, оскільки має місце невиконання грошового зобовʼязання.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі ОСОБА_4, поданій адвокатом АврамовимВ. П., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просив скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку стосовно того, що отримані в позику ОСОБА_7 кошти були взяті в інтересах сімʼї, зокрема на придбання квартири в 2007 році в м. Одеса, оскільки залишили поза увагою ту обставину, що квартира була придбана 20 липня 2007 року за кошти, отримані в кредит на підставі кредитного договору, укладеного між ним та ПАТ "ОТП Банк" від 20 липня 2007 року № ML-500/104/2007. Крім того, вказану квартиру було ним передано в іпотеку Банку. З наданих до суду позивачем розписок неможливо встановити на які цілі отримувались ОСОБА_7 спірні кошти, тому судам для покладення солідарного боргового обовʼязку подружжя необхідно встановити, що позичені кошти були витрачені його дружиною в інтересах сімʼї. Однак, вирішуючи спір, суди на вказані ним обставини уваги не звернули та дійшли передчасного висновку, що отримані в борг кошти створюють солідарний обовʼязок для подружжя, так як лише сам факт того, що договори позики були укладені під час перебування ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_4, не свідчить про те, що ці договори були укладені в інтересах сімʼї, та позичені кошти використано на потреби сімʼї. Також вказує, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, неправильно розрахували суму ймовірного боргу та відсотків за користування коштами, отриманими в позику, та припустилися помилки на суму 35 152,00 грн лише на самій позиці. Зазначає, що суди повинні були наводити розрахунки боргу з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення суду першої інстанції, тобто станом на 17 грудня 2015 року.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ОСОБА_6 ухвалені у справі судові рішення ні в апеляційному порядку, ні в касаційному порядку не оскаржувала.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що згідно розписки від 17 жовтня 2007 року ОСОБА_6 надала ОСОБА_7 в борг 15 000,00 доларів США терміном до 17 грудня
2007 року, у якій вказано, що у випадку форс-мажорних обставин зобовʼязання за цією розпискою буде нести її чоловік ОСОБА_4 02 серпня 2010 року згідно домовленості між сторонами було продовжено термін повернення отриманих в позику коштів до 17 грудня 2010 року (а. с. 7 том 1).
Згідно розписки від 21 листопада 2007 року ОСОБА_6 надала ОСОБА_7 в борг 20 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 21 березня
2008 року, у якій вказано, що у випадку форс-мажорних обставин зобовʼязання за цією розпискою буде нести її чоловік ОСОБА_4 02 серпня 2010 року згідно домовленості між сторонами було продовжено термін повернення отриманих в позику коштів до 21 грудня 2010 року (а. с. 8 том 1).
Згідно розписки від 04 січня 2008 року ОСОБА_6 надала ОСОБА_7 в борг 30 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 04 квітня 2008 року, у якій вказано, що у випадку форс-мажорних обставин зобовʼязання за цією розпискою буде нести її чоловік ОСОБА_4 02 серпня 2010 року згідно домовленості між сторонами було продовжено термін повернення отриманих в позику коштів до 04 грудня 2010 року (а. с. 6 том 1).
Загальна сума коштів, переданих ОСОБА_6 відповідачам по трьом розпискам складає 65 000,00 доларів США.
Вказані розписки були підписані ОСОБА_7 та ОСОБА_4, який зобовʼязався у випадку форс-мажорних обставин нести згідно них відповідальність.
Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_4, заперечуючи факт отримання коштів від ОСОБА_6 по всім розпискам, неодноразово заявляли у справі клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення достовірності почерку та їх підписів на розписках (а. с. 41 том 1).
Ухвалою суду першої інстанції від 06 вересня 2012 року у справі було призначено почеркознавчу експертизу з проведенням її в експертній установі м. Харкова
(а. с. 46 том 1), у звʼязку з чим справа двічі направлялась в експертну установу, однак через затримання відповідачем ОСОБА_7 строків надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи та нездійснення нею протягом року оплати за проведення експертизи, матеріали справи були повернуті експертом до суду без надання висновку (а. с. 109 том 1).