Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 295/11278/17
провадження № 61-36038св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 лютого 2018 року в складі судді Перекупки І. Г. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 10 лютого 2001 року ОСОБА_1 придбав квартиру № АДРЕСА_1. У 2017 році вказану квартиру здав у найм дружині ОСОБА_4, після чого останній почав тимчасово проживати у ній.
Проте, у вересні 2017 року ОСОБА_1 дізнався, що його квартира № АДРЕСА_1 належить іншій особі - відповідачу по справі. Вказував, що ОСОБА_2 є для нього незнайомою особою, вільного волевиявлення на продаж спірної квартири у нього не було і він не мав наміру відчужувати власну квартиру, крім того, ця квартира була придбана під час шлюбу, відтак необхідна була згода дружини на продаж їхньої спільної сумісної власності.
Позивач 19 липня 2017 року дізнався, що нібито ним була видана довіреність на імʼя ОСОБА_4, яка посвідчена приватним нотаріусом Павленком П. П., на право розпорядження всім своїм майном, у тому числі і спірною квартирою. Крім того, 15 серпня 2017 року нібито дружина позивача дала згоду на відчуження вищевказаної квартири відповідно до заяви, посвідченої приватним нотаріусом Фещенко А. О.
ОСОБА_1 зазначав, що як у довіреності, виданій ним на імʼя ОСОБА_4, так і у заяві про надання згоди на продаж квартири було зазначено невірні паспортні дані та ідентифікаційні коди позивача та його дружини. У результаті вказаних дій та отриманих у незаконний спосіб документів, спірна квартира була декілька разів перепродана стороннім особам та на підставі останнього договору купівлі-продажу від 02 вересня 2017 року власником цієї квартири став відповідач.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 26 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 березня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру № АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є власником квартири № АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2001 року. Спірна квартира вибула з володіння власника (ОСОБА_1.) поза його волею на підставі підроблених документів. За встановлених обставин наявні правові підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, для витребування у відповідача на користь позивача належного йому майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею, що й доведено під час розгляду справи у суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково при вирішенні справи по суті врахували висновок експерта від 19 грудня 2017 року, відповідь Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 02 листопада 2017 року, покази свідка ОСОБА_3
Також суди дійшли помилкового висновку про витребування спірного майна шляхом віндикації. Позивачем не були заявлені вимоги про визнання недійсними правочинів та довіреності, на підставі яких відповідач набув право власності на квартиру № АДРЕСА_1. Позивачем обраний неналежний спосіб захисту свого порушеного права.
Позивач не довів належними та допустимими доказами, що він був власником квартири № АДРЕСА_1 на час подання позову, оскільки таким власником є відповідач.
Позивач був стороною правочину, на підставі якого спірна квартира вибула з його власності, тому у задоволенні віндикаційного позову повинно бути відмовлено.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
30 липня 2018 справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з договором купівлі-продажу від 10 лютого 2001 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за № 282.
Зі змісту довіреності від 19 липня 2017 року, виданої на імʼя ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1, посвідченої приватним нотаріусом Павленком П. П., вбачається, що останній уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатися усім його майном, у тому числі і спірною квартирою.
Заявою від 16 серпня 2017 року, яка складена та нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Фещенко А. О., була надана письмова згода дружини позивача (ОСОБА_1) на продаж квартири АДРЕСА_1
Суди також встановили, що ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності 16 серпня 2017 року продав квартиру № АДРЕСА_1 ОСОБА_3
ОСОБА_3 02 вересня 2017 року продала, а ОСОБА_2 купив квартиру № АДРЕСА_1.
За заявою ОСОБА_1 29 вересня 2017 року були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння спірною квартирою.
У межах вказаного кримінального провадження був складений висновок експерта від 19 грудня 2017 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 у графі "підпис" на довіреності від 19 липня 2017 року виконаний не ним, а іншою особою. Рукописний текст "ОСОБА_1." у графі "підпис" на довіреності від 19 липня 2017 року виконаний не ним, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_10 (дружини позивача) у нотаріально посвідченій заяві від 15 серпня 2017 року був виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою, рукописний текст "ОСОБА_1" у цій же заяві також виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою.
Разом з тим, особи, які беруть участь у справі, не подавали клопотань про призначення у цивільній справі експертизи для зʼясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та пʼятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючої майном особи з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може наразитися на проблему, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж субʼєкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості предʼявлення іншої.