ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 292/449/17
провадження № 61-820св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., ПогрібногоС. О., Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пачіні",
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 грудня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пачіні" (далі - ТОВ "Пачіні") позовні вимоги за яким збільшила у серпні 2017 року, і остаточно просила визнати наказ ТОВ "Пачіні" № 17-к від 23 жовтня 2013 року в частині її звільнення з 26 жовтня 2015 року незаконним та змінити дату звільнення з 26 жовтня 2015 року на дату набрання рішенням законної сили; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 483,52 грн та середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у розмірі 39 483,52 грн.
В обґрунтування позову посилалась на те, що з 2 грудня 2013 року працювала на посаді модельєра у ТОВ "Пачіні". Починаючи з 22 жовтня 2015 року, її не допускали до робочого місця, заробітну плату за вересень та жовтень 2015 року не виплатили.
Вказувала, що вона просила звільнити її та повернути трудову книжку, однак протягом року до моменту подачі заяви про звільнення від 14 жовтня 2016 року ці вимоги відповідач ігнорував.
Зазначала, що їй не виплачено заробітну плату за період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2016 року, що складає 18 200 грн. Також нею не використано щорічну основну відпустку за 2014 рік тривалістю 24 дні, за 2015 рік тривалістю 24 дні та за 9 місяців 2016 року тривалістю 18 днів, тому, на її думку, вона має право на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у розмірі 4 200 грн. Крім того, у звʼязку з порушенням строків виплати заробітної плати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у розмірі 3 585 грн.
Позивач також вказувала, що 7 лютого 2017 року їй стало відомо про наказ відповідача № 17-к від 23 жовтня 2015 року, яким її звільнено за власним бажанням з 26 жовтня 2015 року. Вважає цей наказ про звільнення частково незаконним, посилаючись, зокрема, на те, що вона не підписувала та не подавала заяву про звільнення за власним бажанням з 26 жовтня 2015 року.
За таких обставин вважала, що строк звернення до суду не пропущено, тому просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року, ухваленим у складі судді Рябенької Т. С., у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених позовних вимог, в тому числі факту подання заяви про звільнення з посади модельєра ТОВ "Пачіні" за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України з 1 жовтня 2016 року. Вважав, що надана позивачем копія заяви не підтверджує вказаного факту.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 5 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд встановив незаконність звільнення, але зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, підстав для його поновлення немає, тому відмовив у задоволенні позову у звʼязку із пропуском строку звернення до суду.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 грудня 2017 року і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення частини першої статті 233 КЗпП України, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Встановивши, що дана справа саме про звільнення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про початок перебігу строку звернення до суду, визначеного цією статтею, з дня, коли вона ознайомилася з наказом про звільнення, а не з дня вручення копії цього.
Зазначила, що апеляційним судом помилково визначено початок перебігу строку звернення до суду і необґрунтовано відмовлено у позові з підстав його пропуску.
Вказувала, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме: проігноровано її клопотання про витребування доказів та не досліджено зібрані у справі докази, які підтверджують факт ненаправлення їй наказу про звільнення та трудової книжки.
Заперечення на касаційну скаргу
Відзиву на касаційну скаргу від ТОВ "Пачіні" до Верховного Суду не надходило.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що наказом ТОВ "Пачіні" № 20-к від 2 грудня 2013 року ОСОБА_4 прийнято на посаду модельєра цього товариства з посадовим окладом згідно штатного розкладу.
З паспорта ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, виданого Червоноармійським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області 5 червня 2014 року, суди встановили, що позивач 5 червня 2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4".
Згідно наказу ТОВ "Пачіні" № 17-к від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за власним бажанням з 26 жовтня 2015 року.
Суд першої інстанції з оборотно-сальдової відомості встановив, що з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивачу нараховувалась заробітна плата.
Суди встановили, що 14 жовтня 2016 року позивач подала відповідачу заяву про звільнення з посади модельєра за власним бажанням в порядку частини першої статті 38 КЗпП України з 1 жовтня 2016 року та виплату їй заробітної плати за період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2016 року у розмірі 18 200 грн, компенсацію 4 200,24 грн за невикористані дні щорічної відпустки у період з 2014 року по вересень 2016 року та 3 585,36 грн компенсації втрати частини доходів у звʼязку із порушенням строків їх виплати протягом 2014 року-вересня 2016 року.
На вказану заяву ТОВ "Пачіні" 17 листопада 2016 року направило лист № 21, у якому просило передати трудову книжку офіційно поштою, цінним листом для правильного її оформлення і надати детальний розрахунок заробітної плати, інших виплат та компенсацій для подальшого його вивчення та нарахування.
Апеляційний суд також встановив, що звільнення позивача проведено без її письмової заяви.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.