Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 761/39956/17
провадження № 61-47658св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Пророка В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів:Оніщука М.І., Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), в якому просила припинити поруку за договором поруки № 09-08-П/38 від 09 квітня 2008 року укладеним між нею та відповідачем на забезпечення виконання ОСОБА_3 зобовʼязань за кредитним договором № 09-08-И/38 від 09 квітня 2018 року.
Через невиконання позичальником своїх зобовʼязань за Кредитним договором банк, скориставшись наданим йому цим договором правом вимагати дострокового погашення кредитних коштів, направив на адресу позичальника вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, чим, в свою чергу, змінив строк виконання основного зобовʼязання. Боржник вищенаведені вимоги не виконав і 24 листопада 2015 року банк звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до неї та ОСОБА_3, як до солідарних боржників, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва у відкритті провадження за вказаним позовом було відмовлено.
Вважає, що в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука за Договором поруки від 09 квітня 2008 року є припиненою, адже банк змінивши строк виконання основного зобовʼязання шляхом предʼявлення до позичальника дострокової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, протягом шести місяців від дня настання цього строку не предʼявив до неї, як до поручителя, позову про стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено: визнано поруку, що виникла на підставі договору поруки № 09-08-П/38 від 09 квітня 2008 року укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2, такою, що припинена.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовʼязання, який був змінений останнім шляхом предʼявлення вимоги до позичальника про дострокове погашення заборгованості, не предʼявив вимоги до поручителя, а тому, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука є припиненою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" судовий збір у звʼязку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 960 грн 00 коп.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних законних підстав для застосування до даних правовідносин положень частини четвертої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки у звʼязку з непредʼявленням кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовʼязання, оскільки у досудовій вимозі зазначено про наявність заборгованості станом на 19 травня 2015 року у сумі 92287,45 доларів США. З яких сума простроченої заборгованості складає 1701, 46 доларів США., яку банк і просив погасити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, яку просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції в силі.
06 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, яку просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 05 грудня 2018 року та від 13 грудня 2018 року за обома касаційними скаргами відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Шевченківського районного суду м. Києва № 761/39956/17.
У грудні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа: ОСОБА_7, про припинення поруки призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з пʼяти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд постановив судове рішення, з порушенням норм частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки порука по даному кредитному договору є припиненою у звʼязку з тим, що банк після направлення вимоги до боржника, предʼявив вимогу до поручителя поза шестимісячним строком після настання строку виконання зобовʼязань за кредитним договором, а саме 21 жовтня 2016 року шляхом предʼявлення позову про стягнення усієї заборгованості до Макарівського районного суду Київської області, що суперечить правовим позиціям висловленим Верховним Судом щодо правової природи вимоги банку як позовної вимоги та строку предʼявлення такої вимоги.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 09 квітня 2008 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 09-08-И/38, (а.с.10-14).
Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 140 000,00 доларів США 00 центів з оплатою по процентній ставці 14% річних.
Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору позичальник зобовʼязується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 08 квітня 2028 року. Погашення заборгованості сторони визначили згідно графіку у сумі 1 762 долари 69 центів США щомісячно в термін з 26 по останнє число місяця включно.
В якості забезпечення виконання зобовʼязань за Кредитним договором, 09 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки за № 09-08-П/38, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель зобовʼязуються перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобовʼязань, які виникли за Кредитним договором (а.с.124-126).
Відповідно до пункту 1.3. Договору поруки №09-08-П/38 від 09 квітня 2008 року, Поручитель свідчить, що вій ознайомлений із Кредитним договором та погоджується з його умовами.
Пунктом 5 договору поруки сторони визначили, що порука припиняється із припиненням зобовʼязання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобовʼязання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.
20 травня 2015 року Банком на адресу боржника за кредитним договором направлено досудову вимоги, яку він отримав 04 червня 2015 року.
Апеляційним судом встановлено, що у зазначений вимозі йдеться про борг у розмірі 1701 долар США та запропоновано погасити існуючу заборгованість.
30 листопада 2015 року Банк звернувся з позовом до боржника та поручителя про стягнення усієї заборгованості, який ухвалою Печерського суду м. Києва від 24 грудня 2015 року повернуто у звʼязку з порушенням підсудності (а.с. 21-27,64).
В наступному Банк 21 жовтня 2016 року звернувся до Макарівського районного суду Київської області з аналогічним позовом за яким ухвалою суду від 04 листопада 2016 року відкрито провадження у справі (а.с. 74-79).
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та пʼятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобовʼязання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовʼязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобовʼязання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовʼязку.