Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 210/82/16-ц
провадження № 61-32972св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",
третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки робітників науки, виробництва і фінансів Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року в складі судді Вікторович Н. Ю.та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Зубакової В. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"), за участю третьої особи - Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки робітників науки, виробництва і фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", про визнання звільнення з роботи незаконним, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі за попередньою посадою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача на посаді старшого змінного майстра фасонносталеливарного цеху ливарно-кузнецького виробництва та 16 грудня 2015 року був звільнений з займаної посади у звʼязку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_4 вважав своє звільнення незаконним, оскільки воно проведено з порушенням статей 5-1, 40, 42, 43 КЗпП України, зокрема, його на підставі поданої ним заяви від 30 червня 2015 року не переведено на посаду начальника зміни фасонносталеливарного цеху ливарно-кузнецького виробництва, тоді як на цю посаду переведено іншого працівника, який має більш низьку кваліфікацію, у звʼязку з чим порушено його переважене право на залишення на роботі як працівника, що має безперервний стаж роботи більше 15 років, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та непрацююча дружина, у сімʼї відсутні інші робітники із самостійним заробітком, звільнення відбулося за відсутності згоди профспілкової організації, членом якої він є.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив визнати незаконним його звільнення з роботи 16 грудня 2015 року за скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 16 грудня 2015 року № 1249/л "Про звільнення з підприємства за скороченням штатів ОСОБА_4", яким його було звільнено з посади старшого змінного майстра основної виробничої ділянки (виробництво) фасонносталеливарного цеху ливарно-кузнецького виробництва за скороченням штату працівників та відмовою від працевлаштування згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі на посаді старшого змінного майстра основної виробничої ділянки (виробництво) фасонносталеливарного цеху ливарно-кузнецького виробництва; стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 120 762,36 грн; відповідно до пункту 4 частини першої статті 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване правомірністю звільнення ОСОБА_4 з роботи у звʼязку із скороченням штату працівників та необґрунтованістю відмови профспілкової організації у наданні згоди на його звільнення.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов передчасного висновку про дотримання відповідачем вимог законодавства при його звільненні, залишивши поза увагою те, що відповідачем порушене передбачене статтею 42 КЗпП України його переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими трьома працівниками, посади яких скорочено та які мають більш низьку кваліфікацію та продуктивність праці, не враховано цього й при працевлаштуванні цих працівників на введені за штатним розписом нові посади начальника зміни.
Не зважаючи на його заяву, в якій він висловив намір зайняти нову посаду начальника зміни, суд не дослідив, чи пропонував відповідач цю посаду йому, чому відповідач не запропонував усі вакантні посади на підприємстві.
Рішення профспілкової організації про відмову в його звільненні є обґрунтованим, оскільки містить правове обґрунтування такої відмови з посиланням на норми КЗпП України.
ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" надало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що ОСОБА_4 працював у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на посаді старшого змінного майстра фасонносталеливарного цеху ливарно-кузнецького виробництва.
Наказом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 26 червня 2015 року № 719 з 24 вересня 2015 року внесено зміни до штатного розпису фасонносталеливарного цеху ливарно-ковальського виробництва ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та виведено зі штатного розпису посаду старшого змінного майстра основної виробничої ділянки в кількості 4 одиниць та введено нову посаду начальника зміни в цьому цеху в кількості 4 одиниць.
Згідно з наказом від 16 грудня 2015 року № 1249/л ОСОБА_4 звільнений з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у звʼязку із скороченням штату працівників.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності звільнення ОСОБА_4 з роботи у звʼязку із скороченням штату працівників та необґрунтованості відмови профспілкової організації у наданні згоди на його звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обовʼязок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.