Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 577/1588/17
провадження № 61-37570св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Конотопська обʼєднана державна податкова інспекція,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанови апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Конотопської об?єднаної державної податкової інспекції про зобов?язання внести запис до трудової книжки, стягнення невиплаченої при звільненні належної суми та компенсацію за невикористану відпустку у зв?язку з навчанням.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 вересня 1996 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу на посаду старшого державного інспектора Державної податкової інспекції по Конотопському району. У звʼязку з обʼєднанням
26 листопада 1996 року Державної податкової інспекції по Конотопському району та Державної податкової інспекції міста Конотоп з 14 січня 1997 року був переведений до Обʼєднаної Державної податкової інспекції.
Однак у трудову книжку та відповідні архівні дані не був внесений запис про його роботу у відповідача з 01 вересня 1996 року по 14 січня 1997 року.
ОСОБА_4 не був згоден з рішенням відповідача від 30 травня 2000 року про скорочення штату, проте його заперечення не були розглянуті комісією по трудових спорах.
До предʼявлення позову до суду Конотопська обʼєднана державна податкова інспекція не провела з позивачем повного розрахунку при звільненні, а саме: не виплатила заробітну плату за період роботи з 01 вересня 1996 року по
14 січня 1997 року в Державній податковій інспекції по Конотопському району; компенсацію за невикористану відпустку у звʼязку з навчанням.
ОСОБА_4 просив зобовʼязати відповідача внести запис до його трудової книжки про час роботи в Державній податковій інспекції по Конотопському району з 01 вересня 1996 року по 13 січня 1997 року і відповідні зміни в архівні дані, стягнути на його користь невиплачені при звільненні належні суми, у тому числі компенсацію за невикористану відпустку у звʼязку з навчанням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що факт роботи ОСОБА_4 у відповідача у спірний період не встановлений, а тому вимоги про внесення записів до трудової книжки і відповідних змін до архівних документів необґрунтовані. Відповідачем дотримані встановлені статтею 116 КЗпП України строки розрахунку при звільненні 31 травня 2000 року позивача. Підстави для стягнення компенсації за додаткову відпустку у звʼязку з навчанням відсутні, оскільки позивач зарахований на навчання до Сумського державного університету при Конотопському Індустріально-педагогічному технікумі
02 червня 2000 року, тобто після звільнення. Крім того, відповідачем зроблена заява про застосування строків позовної давності.
Додатковим рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1 280,00 грн судового збору.
Додаткове рішення мотивовано тим, що ухвалою суду було відстрочено сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі, однак суд, що ухвалив рішення, не вирішив питання розподілу судових витрат.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2018 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими. Ці порушення норм процесуального права є обовʼязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (пункти 1, 2 частина третя статті 376 ЦПК).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що факт роботи ОСОБА_4 у відповідача у спірний період не встановлений, а тому вимоги про внесення записів до трудової книжки і відповідних змін до архівних документів необґрунтовані. Відповідачем дотримані встановлені статтею 116 КЗпП України строки розрахунку при звільненні 31 травня 2000 року позивача. Підстави для стягнення компенсації за додаткову відпустку у звʼязку з навчанням відсутні, оскільки позивач зарахований на навчання до Сумського державного університету при Конотопському Індустріально-педагогічному технікумі 02 червня 2000 року, тобто після звільнення.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 02 березня 2018 року скасовано.
Скасовуючи додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
02 червня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанови апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом надана неналежна оцінка доказам наявним в матеріалах справ, не надана оцінка показам свідків.
Доводи інших учасників справи:
22 серпня 2018 року Конотопська обʼєднана державна податкова інспекція через засоби поштового звʼязку подала до Верховного Суду відзив, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відзив мотивовано тим, що постанова апеляційного суду Сумської області
від 16 травня 2018 року повністю відповідає вимогам матеріального права України і винесена відповідно до вимог процесуального права.
Касаційна скарга заявника не містить посилання на норми законів України, які були порушені під час розгляду справи апеляційним судом. Суть касаційної скарги зводиться до того, що позивач не задоволений прийнятою постановою та повторює вимоги, які були обʼєктивно, всебічно та в повному обсязі досліджені судом.
Касаційна скарга є безпідставною.
Додаткові доводи заявника:
25 серпня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду заперечення на відзив Конотопської обʼєднаної державної податкової інспекції.
Заперечення ОСОБА_4 на відзив мотивовано тим, що він є неправдивим.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Конотопського міськрайонного суду Сумської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзиві на касаційну скаргу, аргументи наведені у заперечені на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.