ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/22075/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Гербеда Г.Г.
відповідача - адвокат Новосад Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 15.01.2019
у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б. (головуючого), Тищенко А.І., Разіної Т.І.
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 04.09.2018
у складі судді: Шкурдової Л.М.
у справі № 910/22075/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9
до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
про визнання договорів оренди недійсними,-
ВСТАНОВИВ:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання договорів оренди від 01.08.2015 № 01/02/8-15 та від 01.08.2015 №02/02/8-15 недійсними.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/22075/16 позов задоволено повністю.
3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/22075/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у даній справі залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
5. 09.02.2019 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" через Північний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 08.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/22075/16, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового звʼязку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. 21.02.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 08.02.2019 разом зі справою № 910/22075/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/22075/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.02.2019.
8. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/22075/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 08.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 17.04.2019 о 11 год. 45 хв.
Розгляд клопотань Верховним Судом
9. Представником скаржника в судовому засіданні 17.04.2019 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке мотивоване необхідністю надання часу для надання додаткових пояснень.
10. Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2019 проти вказаного клопотання заперечив.
11. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
11.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
11.2 Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
11.3 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
11.4 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
11.5 Наведені скаржником обставини в даному конкретному випадку не можуть вважатися поважною причиною для відкладення розгляду касаційної скарги у справі № 913/479/18, оскільки скаржник був повідомлений про відкриття касаційного провадження та призначення його касаційної скарги до розгляду ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019, копія якої була вручена скаржнику 07.03.2019.
11.6 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.
11.7 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
13.1 Судом першої інстанції не було належним повідомлено відповідача про дату час і місце судового засідання в якому було прийнято рішення суду першої інстанції.
13.2 Відмова суду у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи винесена з порушенням норм процесуального права, призводить до неповного зʼясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи.
14. Представник скаржника в судовому засіданні 17.04.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
16. Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2019 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених в ній.
Позиція Верховного Суду
17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи наявні спірний Договір оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015 та Договір №02/02/8-15 від 01.08.2015, укладені між Публічним акціонерним товариством "Банк кредит Дніпро" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, про існування яких, як вказує позивач, йому стало відомо під час розгляду іншої справи №904/1425/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за вказаними договорами.
21. Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, стверджує, що вищевказані договори оренди ним не підписувалися.
22. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
23. За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
24. Із урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли ірного висновку про те, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти субʼєктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
25. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон повʼязує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
26. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
27. Обовʼязок доказування та подання доказів як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви, так і відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення суду, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
28. За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон повʼязує визнання угод недійсними.
29. Під час розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи, що суд, не володіючи спеціальними знаннями, самостійно не в змозі був визначити особу, яка підписала спірні договори оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015 та №02/02/8-15 від 01.08.2015, з метою розʼяснення питань, що потребують спеціальних знань, було призначено судові почеркознавчі експертизи.
30. Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 у справі №910/22075/16 на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на 29.12.2016) у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Висновку експертів КНДІСЕ №1747/17-32/1748/17-33 від 01.11.2017 (том 1, а.с. 108-113) за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_9 на кожному аркуші договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 01/02/8-15 від 01.08.2015, що укладений від імені Банку та ФОП ОСОБА_9; у графі "ОРЕНДАР" у додатку №1 - акті приймання-передачі обʼєкта оренди до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015; на кожному аркуші договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 02/02/8-15 від 01.08.2015, що укладений від імені Банку та ФОП ОСОБА_9; у графі "ОРЕНДАР" у додатку №1 - акті приймання-передачі обʼєкта оренди до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №02/02/8-15 від 01.08.2015 ОСОБА_9 або іншою особою не виявилось можливим.