1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



22 квітня 2019 року

м. Київ

справа №805/3439/15-а

адміністративне провадження №К/9901/8831/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Красноармійської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2015 (суддя - Олішевська В.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (судді - Компанієць І.Д., Блохін А.А., Ястребова Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕКОН" (далі - ТОВ "ДОНВУГЛЕКОН") до Красноармійської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафу та пені,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ТОВ "ДОНВУГЛЕКОН" звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до ОДПІ, у якому просило: визнати недійсним та скасувати рішення ОДПІ від 30.07.2015 № 007081702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.11.2014 по 20.07.2015.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що товариство є платником єдиного соціального внеску і перебуває на обліку у відповідача, однак, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, відповідач залишив поза увагою той факт, що відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення цього Закону.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 08.12.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, адміністративний позов ТОВ "ДОНВУГЛЕКОН" задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ОДПІ від 30.07.2015 № 007081702; присудив на користь підприємства з Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення, з приводу правомірності якого виник спір, винесено відповідачем всупереч приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суди встановили, що позивач є платником єдиного внеску відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування" та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Позивач подав до контролюючого органу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2015 року, у яких визначив до сплати загальну суму страхових внесків: за листопад 2014 року - 48`807,37 грн, грудень 2014 року - 35`220,96 грн, січень 2015 року - 34`632,13 грн, лютий 2014 року - 31`252,36 грн, березень 2015 року - 40`638,29 грн, квітень 2015 року - 46`810,01 грн, травень 2015 року - 52`266,12 грн, червень 2015 року - 50`283,93 грн. Сума сплаченого єдиного внеску за січень 2015 року - липень 2015 року становила 236`331,86 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.04.2015 № 101, від 19.05.2015 № 132, від 19.06.2015 № 158, від 20.07.2015 № 177, від 19.05.2015 № 194. Доказів сплати єдиного внеску за листопад, грудень року позивач не надав суду.

У звʼязку з несплатою позивачем єдиного внеску ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.07.2015 № 007081702 в сумі 17`135,74 грн., з яких штраф - 5344,95 грн, пеня - 11`790,79 грн.

Суди також встановили, що товариство зверталося до ОДПІ із заявами від 03.08.2015 № 01/8 та від 12.08.2015 № 12/08 про звільнення від виконання зобовʼязань зі сплати єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування у період з 01.08.2014 до 01.03.2015. Також позивач отримав сертифікат (висновок) Торгово - промислової палати від 30.10.2015 № 5387, яким засвідчено дію форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили - збройний конфлікт) та зазначено період дії з 30.07.2014 до 29.04.2015.

ОДПІ подала касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.12.2016 № К/800/35764/16 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник посилається на те, що платник єдиного внеску звільняється від виконання своїх обовʼязків не лише з підстав перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, а й зобовʼязаний виконати інші умови, а саме, подати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання обовʼязків платника єдиного внеску та підтвердити неможливість виконання цих обовʼязків сертифікатом Торгово-промислової палати України. Однак, на дату винесення рішення, з приводу правомірності якого виник спір, позивача не мав сертифікат Торгово-промислової палати України. Крім того, перелік населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, дію якого було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р, чинним на момент прийняття контролюючим органом рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) " від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.10.2018 прийняв касаційну скаргу контролюючого органу до провадження та призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообовʼязкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобовʼязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування". Абзацом 1 частини восьмої цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобовʼязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобовʼязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.


................
Перейти до повного тексту