РІШЕННЯ
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/864/18
адміністративне провадження №П/9901/864/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Желтобрюх І.Л.,
Смоковича М.І.,
Стрелець Т.Г.,
секретар - Шевчук К.В.,
за участю
позивача - ОСОБА_5,
представника відповідача - Таркаєвої О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справи
за позовом ОСОБА_5
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7,
про визнання протиправними та нечинними положень пункту 14 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04.11.2016 року №144/зп-16, у редакції рішення від 02.10.2018 року, -
встановив:
05 листопада 2018 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив визнати протиправними та нечинними положення пункту 14 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04.11.2016 року №144/зп-16 у редакції рішення від 02.10.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням ВККС від 02.10.2018 року внесено зміни до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04.11.2016 року №144/зп-16, а саме пункт 14 розділу V Порядку викладено у новій редакції. На думку позивача, положення цього пункту не відповідають статтям 79, 81, 83-85, 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині встановлення "проміжних" конкурсів за результатами етапів чи стадій оцінювання, а також визначення поняття "рейтинг". (а.с. 1-6).
У наданій до Суду заяві про уточнення позовних вимог позивач вказує на встановлення Законом України "Про судоустрій і статус суддів" певних етапів проходження суддями спеціальної перевірки, які включають також проведення кваліфікаційного оцінювання, яке, в свою чергу, має такі етапи, як складення іспиту та дослідження досьє і проведення співбесіди. Зі змісту пункту 14 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04.11.2016 року №144/зп-16, вбачається, що Комісія після встановлення кількості балів за один із чотирьох показників критерію "професійна компетентність" наділила себе правами припинення спеціальної процедури призначення на третьому етапі кваліфікаційного оцінювання, недопущення учасників до пʼятого етапу спеціальної процедури, лише на підставі отримання за результатами анонімного тестування або анонімного тестування та практичного завдання разом кількості балів, меншої за значенням, встановленим Комісією. Позивач вважає, що застосування Комісією таких обмежень становить втручання в приватне життя учасників спеціальної процедури призначення, що не відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Вважає, що Комісія, встановлюючи в оскаржуваному пункті 14 Порядку мінімально допустимого балу, перебирає на себе повноваження законодавчого органу. Позивач також зазначає, що ні з пункту 14 Порядку, ні з будь-яких інших його положень неможливо встановити, яким чином Комісія приходить до визначення тієї чи іншої кількості балів за виконання практичного завдання. Вказує на те, що оскаржуваний пункт Порядку не містить висновку про нездатність учасника спеціальної процедури здійснювати правосуддя у відповідному суді у разі отримання за результатами етапу "Іспит" кількості балів, меншої мінімально допустимих, однак це, на думку позивача, суперечить пункту 9 розділу ІІ Положення, відповідно до якого учасник спеціальної процедури за таких же обставин визнається нездатним здійснювати правосуддя. Також зазначає, що оскаржуваний ним пункт Порядку використовується Комісією для запровадження нерівного ставлення (дискримінації) до учасників Спеціальної процедури за результатами практичного завдання. Позивач вважає, що відсутність будь-якого зворотного звʼязку з суддями - членами ВККС дають підстави вважати, що сам цей державний орган не може вважатись органом саме суддівського врядування та, відповідно, "судом, встановленим законом" в розумінні Європейського суду (а.с. 160-166).
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позовну заяву ОСОБА_5 без задоволення. Відповідач вказує на те, що повноваження Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання, затвердження порядку та методології кваліфікаційного оцінювання визначені статтею 93 Закону. Зазначає, що повноваження Комісії стосовно процедури проведення кваліфікаційного оцінювання, затвердження порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, затвердження порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією Комісії як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. Внесені до Порядку зміни спрямовані на вдосконалення процедури кваліфікаційного оцінювання, на чітке та однозначне розуміння процедури проведення іспиту, а також на забезпечення відкритості, зокрема, першого етапу оцінювання. Вважає, що приймаючи спірне рішення у відповідній частині Комісія діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законом. Доводи позивача відповідач вважає такими, що зводяться до незгоди останнього в цілому з визначенням результатів іспиту на кожному етапі його складання, що має наслідком припинення участі в процедурі кваліфікаційного оцінювання учасників іспиту. Такі доводи ВККС вважає безпідставними, оскільки вони спотворюють всю процедуру кваліфікаційного оцінювання і суперечать меті проведення такого оцінювання, адже встановлені Комісією положення Порядку повністю узгоджуються з вимогами Закону. Порядок у взаємозвʼязку з Положенням розкриває стадії проходження учасниками етапів кваліфікаційного оцінювання, зокрема стадії іспиту (складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання) у їх послідовності та взаємозвʼязку, визначаючи зміст кожного з етапів. Встановлення Комісією змісту Закону у Порядку не виходить за межі компетенції Комісії. Крім того, вказує, що в позовній заяві ОСОБА_5 не наводить жодних обставин, які свідчать про порушення оскаржуваними абзацами 2, 3 та 7 пункту 14 розділу V Порядку його особистих прав та інтересів, а також позивач не надає належних пояснень в чому полягає його порушене право (а.с. 52-60, 186-193).
Ухвалою Суду від 07 листопада в задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та нечинними положень п. 14 Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04.11.2016 року №144/зп-16 у редакції рішення від 02.10.2018 року, в частині, та відкрито провадження у справі №П/9901/864/18. Розгляд справи №П/9901/864/18 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22 січня 2019 року.
Ухвалою Суду від 22 січня 2019 року клопотання ОСОБА_7 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи задоволено та залучено його до участі у справі №9901/864/18 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Оголошено перерву в підготовчому провадженні до 26 лютого 2019 року.
ОСОБА_7 до Суду надано пояснення, в яких вказано на те, що на момент оголошення конкурсу і до закінчення строку направлення документів для участі в конкурсі діяв Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04.11.2016 року №144/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 року №20/зп-18). ОСОБА_7, погодившись саме з такими умовами конкурсу, подав до 14.09.2018 року документи для участі в конкурсі. Однак, Комісія, оголосивши публічний конкурс і змінивши його умови, порушила приписи цивільного законодавства, зокрема статті 1152 Цивільного кодексу. Зазначає, що оскільки його відносини з Комісією є цивільно-правовими на них поширюються вимоги цивільно-правового законодавства. Вважає, що чинні положення Порядку не відповідають принципу якості закону. Зазначає, що за Порядком, редакція якого була чинна до внесення оскаржуваних змін, він набрав більш 60 відсотків від максимально можливого бала за відповідну стадію іспиту за результатами анонімного тестування, що було підставою для його участі у другому етапі кваліфікаційного оцінювання. Таким чином, вважає, що відповідач порушив міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, штучно погіршивши умови проходження кваліфікаційного оцінювання (а.с. 153-156).
26 лютого 2019 року Судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14 березня 2019 року.
Ухвалою Суду від 14 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 02 квітня 2019 року.
28 березня 2019 року позивачем до Суду подано заяву від 25 березня 2019 року щодо укладення між ним та відповідачем мирової угоди та затвердження умов примирення.
02 квітня 2019 року позивачем до Суду надано відповідь на відзив Комісії, в якій зазначено про необґрунтованість наведених Комісією доводів (а.с. 237-253).
У звʼязку з необхідністю надання відповідачу часу для вирішення питання щодо можливості затвердження умов примирення, згідно наданої ОСОБА_5 заяви, розгляд справи відкладено до 18 квітня 2019 року.
18 квітня 2019 року ОСОБА_7 до Суду надано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у звʼязку з його перебуванням на лікарняному.
18 квітня 2019 року позивачем до Суду надано додаткові пояснення, в яких вказано на те, що припинення оцінювання кандидатів до Верховного Суду та позбавлення їх можливості взяти участь у конкурсі не відповідає волевиявленню законодавчого органу, який прийняв Закон №1402, на підставі якого проводиться оцінювання.
18 квітня 2019 року Комісією до Суду надано копію відповіді ВККС за підписом Голови Комісії Козьякова С.Ю., наданій ОСОБА_5, в якій зазначалось про те, що умови примирення, запропоновані позивачем, суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому примирення є неможливим.
Ухвалою Суду від 18 квітня 2019 року, постановленою в судовому засіданні та занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено в затвердженні умов примирення, викладених в заяві позивача від 25.03.2019 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та заяві про уточнення позовних вимог, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.
Третя особа, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зʼявився.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зʼясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.
Позивач був включений до списку кандидатів, стосовно яких призначено кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Пунктом 14 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі - Порядок №144/зп-16), передбачалось наступне:
"Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання визначається членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного іспиту, за критеріальним методом.
Критеріальний метод полягає у тому, що члени Комісії, аналізуючи тестові запитання або практичні завдання, визначають (оцінюють) вагу правильної відповіді на кожне запитання або показників виконання практичного завдання для мінімально підготовленого потенційного судді відповідного суду.
Після цього кожен член Комісії виводить мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання.
Оцінки членів Комісії усереднюються, а ці середні значення використовуються для визначення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання.
Для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються учасники іспиту, які набрали мінімально допустимий і більший бал на відповідному етапі" (а.с. 107).
Рішенням Комісії від 02 жовтня 2018 року №210/зп-18 внесено зміни до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №144/зп-16, та викладено пункт 14 розділу V у наступній редакції:
"Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування, практичного завдання та іспиту визначається на основі рейтингу учасників з урахуванням кількості посад суддів, на які оголошено конкурс. Мінімально допустимі бали встановлюються Комісією до початку іспиту.
Рейтинг стадій іспиту (анонімного письмового тестування, практичного завдання) та іспиту формується відповідно до кількості набраних учасниками балів (від більшого до меншого), де кожному учаснику визначається окрема позиція.
За результатами складання анонімного письмового тестування до виконання практичного завдання допускаються учасники, які набрали мінімально допустимий і більший бал у кількості, яка є вчетверо більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс.
Учасники, які не набрали мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування, визнаються такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, незалежно від результату другої стадії іспиту (за наявності), і припиняють участь у конкурсі.
Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування, практичного завдання становить 60 відсотків від максимально можливого бала за відповідну стадію іспиту, якщо рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимого бала.
Мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання визначається для цілей визначення мінімально допустимого бала іспиту.
До другого етапу кваліфікаційного оцінювання допускаються учасники, які набрали мінімально допустимий і більший бал іспиту (у разі набрання мінімально допустимого і більшого бала анонімного письмового тестування) у кількості, що є втричі більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс, за умови набрання мінімально допустимого бала і більшого бала за іспит.
Мінімально допустимий бал іспиту є сумою мінімально допустимих балів його стадій і становить 60 відсотків від максимально можливого бала за іспит, якщо рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимий бал іспиту.
Якщо двоє і більше учасників набрали однакові бали за анонімне письмове тестування або іспит, то для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються усі такі учасники. У такому разі кількість учасників, які допускаються до виконання практичного завдання або другого етапу кваліфікаційного оцінювання, може збільшитись відповідно до кількості учасників, які мають однакові результати" (а.с. 62-64).
Не погоджуючись з положеннями пункту 14 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 №144/зп-16, в редакції зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 02 жовтня 2018 року №210/зп-18, ОСОБА_5 звернувся до Суду з цим позовом.
Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є субʼєктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Враховуючи обставини взяття позивачем участі у конкурсі на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оголошеного рішення Комісії, Суд вважає, що виходячи з приписів частини 2 статті 264 КАС України, позивач є субʼєктом правовідносин, у яких застосовано оскаржувані положення пункту 14 розділу V Порядку№144/зп-16.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, Суд виходить з наступного.
Частиною 9 статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Згідно частини 12 цієї статті конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні учасника конкурсу, який має вищу позицію за рейтингом.
Відповідно до частини 1 статті 81 Закону №1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній із вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.